Апеляційний суд вдруге розгляне справу щодо обвинувачення в корупції депутата Полтавської міськради Віктора Булата

Віктор Булат виграв касаційну скаргу щодо вироку Полтавського апеляційного суду.
За вироком апеляційного суду депутат Полтавської міськради був визнаний винним в отриманні хабаря в 10 тис. грн та звільнений від покарання. Тепер Полтавський апеляційний суд має наново розглянути скаргу прокуратури на вирок суду першої інстанції, яким у 2018-му Булат був виправданий. Про це відомо з Єдиного держреєстру судових рішень.
З досудового слідства відомо, що житель села Деревки Котелевської громади хотів зайнятися деревообробним бізнесом. Через знайомого лісника він зустрівся з начальником Котелевського районного сектору ДСНС. Той познайомив його зі своїм кумом — Віктором Булатом, який мав вирішити питання із документами. На той час Булат був начальником дослідно-випробувальної лабораторії Аварійно-рятувального загону спеціального призначення ДСНС в Полтавській області. Детальніше читайте тут.
З матеріалів досудового слідства відомо, що у 2016 році на зустрічі з підприємцем, Булат на клаптику паперу написав «400», маючи на увазі долари США. За тодішнім курсом — це 10 тис. грн. Після зустрічі підприємець написав заяву у військову прокуратуру. Почалася підготовка до спецоперації, у межах якої бізнесмен мав передати посадовцю мічені гроші.
Передача хабаря відбулася 15 липня 2016 року: Віктора Булата затримали біля Полтавської райради з пакетом із грошима. Хабар був переданий за оформлення та реєстрацію декларації відповідності матеріально-технічної бази підприємця вимогам законодавства з питань пожежної безпеки.
Розглядаючи провадження за ч. 2 ст. 369-2 Кримінального кодексу України, Октябрський районний суд Полтави вирішив, що провина Віктора Булата була недоведена й 10 серпня 2018-го обвинуваченому оголосили виправдувальний вирок.
Прокуратура подала скаргу на вирок суду першої інстанції. Минуло понад 6 років й Полтавський апеляційний суд все ж скасував вирок та оголосив новий: Віктора Булата визнали винним в отриманні хабаря та призначили покарання — позбавлення волі на 3 роки й позбавлення права обіймати посади, пов’язані з виконанням функцій держави, строком на 2 роки. Однак суд апеляційної інстанції звільнив Булата від призначеного покарання у зв'язку із закінченням строків притягнення до кримінальної відповідальності.
У касаційній скарзі на вирок апеляційного суду, адвокат Віктора Булата стверджував, що під час розгляду провадження не було належної перевірки наявності провокації злочину з боку підприємця та досудового слідства. Захисник зазначив: до знайомства з його підзахисним, підприємець був під контролем правоохоронців та провокував Булата на злочин, тобто "ловив на живця" й насправді не мав наміру починати деревообробний бізнес. Захист стверджував, що Булат не був обізнаний з вмістом пакета, який йому 15 липня передав підприємець. Сліди фарби на руках підсудного могли з’явитися від рукостискання з бізнесменом, а не від контакту з поміченими купюрами, бо адвокат вважає, що гроші були підкинуті правоохоронцями.
Прокурор Військової прокуратури Центрального регіону України скерував до касаційного суду заперечення на скаргу сторони захисту, в яких просив залишити її без задоволення, а вирок Полтавського апеляційного суду назвав законним та обґрунтованим.
Колегія суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду все ж скасувала вирок суду другої інстанції та призначила новий розгляд справи в Полтавському апеляційному суді.
В мотиві свого рішення касаційний суд пояснив, що доводи сторони захисту полягали в незгоді з висновками апеляційного суду про відсутність ознак провокації вчинення злочину. Й доводи захисту про провокацію щодо підсудного потребують більш детального з’ясування зі спростуванням як позиції адвокатів, так і висновків суду першої інстанції, який виправдав Віктора Булата. Також апеляційний суд, під час розгляду справи та дослідження наявних доказів, належним чином не встановив: як саме та на кого Булат здійснював, чи мав здійснити вплив, задля позитивного вирішення питання на користь підприємця, який передав гроші.
Ольга ГРИНЕНКО, «Полтавщина»