Магдебурзьке право: як Полтава стала містом
У подкасті «Стара Полтава» доктор історичних наук та професор Юрій Волошин розповів про надання Магдебурзького права Полтаві. Магдебурзьке право — це поява міського самоврядування в Центральній Європі у часи Середньовіччя. Зокрема, з власним судочинством, яке здійснюється через виборні органи.
Для прикладу передумов поширення схожої системи місцевого самоврядування, історик розповідає про Францію:
«Якщо взяти європейський приклад, то й же Філіпп Август — французький король, який об’єднував Францію — в нього союзників не було. І щоб об’єднати навколо графства паризького Іль-де-Франсу всю іншу територію Франції, йому потрібні були союзники. Місце князі могли бути його частковими чи тимчасовими союзниками, але вони завжди були незалежними. І щоби мати на цих територіях своїх союзників, він починає надавати право міського самоврядування. Тобто місто незалежне від місцевого власника території, землі. І таким чином, коли він почав з деякими з графів воювати, то він спирався на міські „ополчення“: міста не підтримували тих магнатів тощо».
Вперше Полтава отримала Магдебурзьке право у XVII столітті, розповів Юрій Волошин:
«Полтава стає містом, коли ми отримуємо Магдебурзьке правою. Тому коли ми хочемо визначити дату, то тут є два моменти з датами: очевидно, що вона отримує його ще в XVII столітті. І одна із версії професора Однороженко: Полтава отримує герб, який надається разом із самоврядуванням.
Герб Полтава отримує в 1646 році — це в срібному полі лук зі стрілою, який пронизує червоне серце з трьома поперечинами. Пізніше цей герб модифікувався безліч разів, але крім імперського періоду, у нас завжди в гербі лук і стріла.
Другий момент — козацька революція, яка змінила дещо ситуацію: полтавці певною мірою здійснювали це самоврядування, але потім його трошки «загубили». І в 1752 році вони звертаються до гетьмана Розумовського й той підтверджує надання Магдебурзького права. Але так сталося, що ми не маємо на сьогодні документа: старий, той що був у Полтаві, не зберігся, а пояснювали це тим, що під час Полтавської битви місто горіло і згорів магістрат старий та згорів старий привілей, наданий ще в XVII столітті. А от привілей гетьмана Розумовського, він зберігається в центральному державному історичному архіві.
Але з усього ми маємо, що це є Магдебурзьке право — воно було. Тобто перша позиція — це самоврядування, друга позиція: що таке Магдебурзьке право. Для мене це з іншого боку ще і європейська традиція самоврядування. Тобто ми належимо до тієї ж культурної традиції, до якої належить вся Європа».
З отриманням Магдебурзького права, у Полтаві з’явився свій бюджет. Зокрема, міські податки — це сплата мита з товарів, що привозили та продавали на ярмарках в місті на початку року (всеїдний тиждень), другий — у травні Миколаївський, третій ярмарок — Іллінський, відбувався у липні й четвертий — Воздвиженський: його організовували у вересні.
Окрім цього в Полтаві були свої купці, які займалися торгівлею й теж сплачували податки. Ще Полтава володіла селами, тому в міську скарбницю з кожного двора селяни сплачували півтора рубля податку. Й з цих сіл з 1762-го й наступні 22 роки місто отримало прибуток в майже 11 тис. 626 рублів. З 1766 року прибутки магістрату від різних податків і зборів були близько 484 рублі за рік.
«Зараз це вже не гроші, але для прикладу: двір дід Котляревських купив за 27 рублів 50 копійок. Проте місто завжди скаржилось, що податків отримано небагато, але куди їх витрачали: на заробітну плату міському лікарю, міському писареві, платили канцеляристам, городничому та іншим чиновникам. Закуповували для магістрату папір, сургуч, галяс для виготовлення чорнила, дрова, ремонтували печі міста в полковій канцелярії та в магістраті, а також утримували за ці кошти протипожежний інструмент.
З розмірів окладів чиновників, відомо лише те, що платня під канцеляристів десь була від 5 до 8 рублів на рік. Але і слуги у полтавців отримували 1-2 карбованці й тільки у багатих купців могли там 8 карбованців. Тобто це велика платня.
Ще були повинності: окрім сплати податків, міщани мали виконувати повинності. Зокрема, це ремонт і підтримування у належному стані доріг і мостів через Ворсклу. Міщани повинні були також брати участь в організації протипожежної оборони й вони це робили».
Також якщо у суді справа стосувалася міста, то використовували Магдебурзьке право: міщани покликалися на ці закони.
«Суд виглядав яким чином: по-перше, існувала колегія суддів. Як правило головою був полковий суддя, також входили члени міського самоврядування — райці, лавники, які були суддями. Також обов’язково був присутній полковник і вони спирались на закони. Крім того, законодавство на яке вони спирались — це був Литовський статут, Магдебурзьке право і, як це не дивно, у другій половині XVII для пом’якшення покарань використовували укази «імпєраторского вєлічєства» — це для того, щоб не страчувати.
Судилися як правило козаки. Тобто ті, хто належав до козацького стану або були міщанами полтавськими».
Більше історичних подробиць пов’язаних із присвоєнням Полтаві Магдебурзького права та чому його надання стало важливим для міста, слухайте у подкасті «Стара Полтави»:
Крім Youtube, інші подкасти «Старої Полтави» доступні на Apple Podcast, Youtube Podcast, Spotify, PocketCast, RadioPublic чи за RSS-посиланням.