«Гіроскутери потрібні ДФТГ хіба в крамницю їздити» — чим мають займатися добровольчі формування в тилу

Близько двох тижнів тому Полтавський міськвиконком затвердив зміни до програми «Полтавський спротив», згідно з якою на потреби добровольчих формувань планують витратити 11,3 млн грн за три роки. Один з пунктів майбутніх закупівель — це 20 гіроскутерів. Навіщо ці електричні засоби ДФТГ, у міськраді так ніхто і не пояснив, тому «Полтавщина» поцікавилася доцільністю такого придбання у військових, які, зокрема, допомагали у розробці законів про тероборону.

Відповідь на наше питання прозвучала в одному з ефірів подкасту «Фронтова поплава», ведучими якого є журналіст Олег Новіков та волонтер Валерій Агєєв, а постійними учасниками — члени фонду «Повернись живим», які зараз виконують завдання ЗСУ, тому не розголошують свої імена. Передаємо діалог учасників ефіру, який супроводжувався сміхом:

— Тут питають, навіщо ДФТГ можуть бути потрібні гіроскутери?

— Харош.

— Гіроскутери? Ну, щоб їздити в крамницю, я не знаю. Мобільність — наше все. Виживає мобільний. Послухайте, жарти жартами, але чому б ні? Якщо треба пересуватися по місту, то чому ні?

— Я бачив оцей китайський спецназ на гіроскутерах...

— То вже занадто. По Донбасу на гіроскутері не покатаєшся особливо, а по Чернігову можна. Просто Чернігів зараз не має необхідності в ДФТГ.

— А що краще: гіроскутер чи електросамокат?

— Краще Тарас Чмут (керівник фонду «Повернись живим» — ред).

Тобто, якщо конкретизувати, то полтавська закупівля гіроскутерів для добровольчих формувань, це більше не потреба, а щось на кшталт «тому що можемо». Окрім, жартівливої відповіді, учасники подкасту нагадали і деталізували, чим мають займатися добровольці у таких формуваннях в таких регіонах, як Полтава — тобто в тилу або там, де бойові дії вже припинилися.

— Члени ДФТГ не звільняються від мобілізації та призову. Людина, яка служить у бригаді або батальйоні сил територіальної оборони, це військовослужбовець ЗСУ. Людина, яка є членом ДФТГ — це цивільний, який є членом воєнізованого підрозділу. Це абсолютно різні категорії, — зазначив один учасників подкасту.

За законом, добровольчі формування територіальних громад можуть виконувати весь спектр завдань тероборони, якщо на території цієї місцевості введені в дію плани територіальної оборони. Тоді в них є повноваження, перераховані в законі «Про основи національного спротиву» та постанові Кабміну «Про затвердження Положення про добровольчі формування територіальних громад».

Вони можуть брати участь у патрулюванні, забезпеченні заходів безпеки тощо. Частіше за все це мають робити у супроводі представників Нацполіції. Без участі поліцейських люди з ДФТГ можуть вимагати документи і перевіряти громадян тільки коли діють плани тероборони. На більшій частині країни зараз ці плани вже не діють. Замість цього розгорнуті угруповання військ, які створилися для відсічі збройної агресії.

— Взагалі, якщо ДФТГ перебуває на деокупованих територіях, воно має переходити в розряд існування за мирного часу. Тобто всі працюють по своїх роботах: розійшлися, працюють, живуть своїми життями й іноді — по вихідних або частіше, якщо в цьому є необхідність — збиратися і проводити заходи підготовки. Оце їх призначення у мирний час. Ходити зараз зі зброєю по місту просто так і казати: я член ДФТГ, дайте мені всьо — це не має бути. Якщо це патрулювання разом з поліцією — це може бути, — пояснив один зі співавторів закону.

Він нагадав, що учасники формувань підписують контракт, але він більше потрібний для формалізації відносин між утворенням і людиною. Його можна розірвати в односторонньому порядку, що й реалізує принцип добровольчості.

Є інша сторона медалі: члени ДФТГ не отримують грошового забезпечення. Це не передбачено жодним законом. Увесь спротив може фінансуватися з державного бюджету, місцевих бюджетів й інших джерел, не заборонених законом. Але грошового забезпечення як обов’язкового — немає.

— Місцеві бюджети можуть забезпечити існування ДФТГ: надати приміщення або пошити й видати форму. Теоретично, місцева влада може і видавати якусь винагороду. Але тут вже питання риторичне: це тоді вже ОПГ чи все ще ДФТГ? Це вже банда чи не банда? І тут максимально тонка межа. Тому що як тільки ви взяли гроші якогось благодійника, перебуваючи в парамілітарному угрупованні, виникає питання: він з добрих намірів це робить чи у нього якісь плани на вас? Це дуже тонкий лід, який ми намагалися підзаконним актом убезпечити від цього, але ми були обмежені законом, який вже прийняли. Відповідно, ми зробили, що могли і це все посипалося, як тільки почалося вторгнення, — розповів учасник подкасту.

У багатьох громадах добровольчі формування дійшли наразі до того, що найближчі батальйони тероборони, яким вони мають підпорядковуватися, поїхали на схід і керувати ними тепер немає кому. Лишився командир — керівник ДФТГ, але він така сама цивільна людина, як і всі інші. Відповідно єдиний, хто залишається на місці з умовної влади — це голова громади. Але ДФТГ йому не підпорядковуються юридично. Це має бути військова вертикаль, а не «армія мера чи голови громади». Тому ДФТГ в ідеалі не мають отримувати гроші від сторонніх осіб.

При цьому, вони підпадають під дію закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Тобто люди, які є членами ДФТГ, під час підготовки до тероборони або під час виконання завдань з територіальної оборони, захищені державою. Якщо вони отримали поранення або загинули й були правильно влаштовані — відповідно до всіх алгоритмів — то вони захищені і родина отримає компенсації, відповідні статуси тощо.

Нагадаємо, що детальніше про те, чим відрізняються ДФТГ від ТрО, і хто кому підпорядковується та на що має право, ми розбирали у матеріалі на початку травня. У Полтаві створено два таких добровольчих формування, які опікуються Полтавською громадою — включно із прилеглими селами.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»