Розмір тексту

Тероборона та добровольчі формування: в чому різниця і хто має право на зброю

Фото: Полтавський обласний ТЦК та СП

Чим відрізняються формування ТрО та ДФТГ, як вони створювалися, хто з них має право отримувати зброю і чи вже отримували її полтавські добровольці

Детально про історію створення та структуру територіальної оборони розповіли № 36 випуску подкасту «Фронтова поплава» — проекту журналіста Олега Новікова та БФ «Повернись живим».

Історія створення територіальної оборони в Україні

До 2014-го року Територіальної оборони фактично не існувало. Починаючи з 1991 року де-юре це було прописано лише однією статтею Закону «Про оборону України». Але фактично нічого не відбувалося, проводилися лише точкові навчання та командно-штабні навчання при військкоматах, які відпрацьовували мобілізаційний план. І це допомогло в 2014 році.

Після початку війни, навесні 2014-го, виявилося, що регулярних військ в Україні не вистачає, щоб закрити потреби фронту на Сході. Тоді почали вводитися в дію плани територіальної оборони.

Слід зазначити, що територіальна оборона — це комплекс заходів зі сприяння обороні України, її суверенітету та територіальної цілісності.

У 2014 все було вибудовано так, що тероборона могла складатися із батальйонів територіальної оборони. Тому того року сформували 32 батальйони та одне управління експериментальної бригади, про яке ніхто не знає, бо фактично воно було створене на папері.

Батальйони формувалися по одному в кожній області, в деяких — дві. Майже всі вони пройшли через війну на Сході України. Деякі з них брали участь у битві за Іловайськ та у Дебальцевому. Тоді батальйони тероборони виконали роль ненавченого військового резерву.

На той час тероборона відносилася до військкоматів, де їх забезпечували матеріально До грудня 2014-го року вони відвоювали як батальйони ТрО — озброєння було мінімальне.

А у 2014-2015 роках почалася перша реформа — вищезгадані батальйони переформували у мото-піхотні батальйони і розподілили по вже існуючих бойових бригадах. Але були й такі бригади, де основою стали саме батальйони колишньої територіальної оборони.

У 2015 році, коли сформовані батальйони тероборони увійшли до регулярних бригад, потрібно було думати, що робити з територіальною обороною країни. Тоді й створили 1000 нових батальйонів тероборони. Їх ніхто майже ніколи не збирав, керувати ними було неможливо — це були багато загонів. Також туди відносилися батальйони при військкоматах — стрілецькі батальйони і роти охорони. Фактично, з 2015 по 2017 рік тероборона існувала лише «на папері».

Наприкінці 2017-го року та на початку 2018-го року почалася ще одна реформа. Для того, щоб покращити керованість військами, повернули структуру батальйонів. Їх об’єднали в кадровані бригади територіальної оборони, в яких була обмежена кількість особового складу — зазвичай тільки органи управління. Кадрових військовослужбовців в теробороні на всю Україну було 590 осіб. В управлінні бригади було близько 6 людей і по 3 людини в батальйоні. Тобто одна бригада тероборони складала, умовно, 25 людей.

Ідея була в тому, що були розгорнуті штати, на складах була зброя. І коли б почалося розгортання бригади, люди заходили б в штат і брали зброю. Такі бригади набагато легше утримувати. І така система працювала би, якби проводилася робота з резервістами.

У 2018 році створили першу Чернігівську експериментальну бригаду та провели навчання. Після цього юридично сформували 25 таких же бригад на всю Україну. Країна поділена на зони територіальної оборони — це області або міста зі спеціальним статусом (зараз це Київ). Тож вийшло, що було сформовано 24 кадровані бригади по областях і одна окрема в Києві.

Далі почалися навчання з резервістами, раз на рік проводили збори. Також раз на місяць проводили «стрілецький день» — для тих, хто був на контракті в теробороні (резервісти), або добровольців (будь-хто з цивільних). Тоді все трималося на ентузіазмі, бо матеріальної бази на місцях не було. А на рівні батальйонів, якщо було три особи (комбат, начальник штабу і головний сержант), то вони не могли своїми силами організувати заходи підготовки.

Діяльність територіальної оборони сьогодні

Так тривало до кінця 2021-го року. Зміни почалися із розробкою законодавства — створення окремого Закону про територіальну оборону. У липні 2021-го було прийнято Закон України «Про основи національного спротиву», який повноцінно нормував діяльність територіальної оборони — з описом категорій людей, які залучаються, та описом завдань.

Важливо розуміти, що національний спротив має три складові:

  1. територіальна оборона;
  2. рух опору (на базі Сил спеціальних операцій);
  3. заходи з підготовки до національного спротиву (тобто, підготовка громадян).

Територіальна оборона складається з військової, цивільної та військово-цивільної складових

Військова складова — сили територіальної оборони, як окремий рід сил (так само як ССО, десантно-штурмові війська тощо). Вони мають окремі повноваження та ресурси. Юридично вони були створені 15 січня 2022 року — за 2 місяці до вторгнення.

До військової складової входять не тільки сили територіальної оборони, а й ЗСУ, СБУ, Нацгвардія, прокуратура та прикордонна служба. Тобто всі, хто залучається до завдань тероборони.

Наразі в кожній області є бригада тероборони, в якій кількість батальйонів відповідає кількості районів. Бригади та батальйони тероборони є військовими, а ті хто в них служить — всі є військовослужбовцями ЗСУ. Сили ТрО Полтавської області входять до складу 116-ї окремої бригади територіальної оборони, що перебуває у складі оперативного командування «Північ».

Нашивка 116-ї окремої бригади територіальної оборони (Полтавська область)

Військово-цивільна складова — це симбіоз військових і цивільних. Якщо опустити керівну ланку, то кожна громада має право на створення добровольчого формування територіальної громади (ДФТГ). Ідея полягає в тому, що військове керівництво бачить територію країни, кордони та всі громади, які є на території, а також бачить, у якій громаді не вистачає тероборони і потрібно створювати ДФТГ. Відповідно мешканці громади, дізнавшись про таку можливість, починають процес створення добровольчого формування.

Згідно із законом, якщо п’ятеро та більше мешканців громади виявили бажання створити добровольче формування, то скликаються загальні збори із представниками ініціативної групи, органів місцевого самоврядування і військової частини тероборони. Всі присутні на зборах повинні підтримати створення ДФТГ.

Що таке ДФТГ?

У Законі прописано, що ДФТГ — це організований підрозділ добровольців. Але що таке організований підрозділ, в законі не сказано. Добровольці не є військовими, але підпорядковуються командиру найближчого батальйону тероборони.

У січні 2022 року створення ДФТГ у громадах не встигли розпочати, їх створювали вже за спрощеною процедурою після того як розпочалося вторгнення. Закон дозволяє ДФТГ використовувати власну мисливської зброю з метою оборони України. Згодом були внесені правки і коли вторгнення російських військ відбулося, то добровольці з ДФТГ в тих регіонах, де була загроза, отримували будь-яку зброю.

Наразі з частини території ворог був пішов і видана зброя добровольцям не потрібна в користуванні. Про це 21 квітня у Facebook написав Командувач Сил ТрО ЗСУ бригадний генерал Юрій Галушкін.

Галушкін закликав добровольців з ДФТГ здати видану зброю:

»…Частина наших регіонів звільнена від окупантів і там не ведуться бойові дії. На цих територіях потрібно виконувати завдання, пов’язані з відбудовою наших міст та сіл, відновлювати економіку, повертатися до роботи. Саме тому у цих регіонах час зосередити зброю у визначених місцях зберігання. Ви будете доглядати її, брати на тренування та за потреби отримувати для виконання завдань. Ми будемо тримати порох сухим. Належне зберігання зброї дуже важливе, щоб у критичний момент нею можна було швидко скористатися і застосувати проти нашого ворога — російських військ.

Ми вдячні вам за вашу вмотивованість та відповідальність.»

Під час видачі зброю мали чітко обліковувати. Але не виключено, що в деяких ситуаціях чіткого контролю не було, тому що ситуація була критичною і потребувала оперативних дій. Тому зараз теоретично можлива ситуація, коли не усі добровольці чесно здадуть зброю.

Закон України «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України»

3-го березня був прийнятий Закон «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України». Відповідно до нього, цивільні особи в період дії воєнного стану мають право отримати вогнепальну зброю та боєприпаси до неї.

Застосовувати таку зброю і не понести за це відповідальність можна у разі:

  • відбиття нападу або попередження загрози нападу на об’єкти, що охороняються;
  • звільнення заручників чи військовополонених, захоплених військових або цивільних об’єктів, перешкоджання такому захопленню;
  • знищення зброї, бойової техніки, транспортних чи технічних засобів, які перебувають у користуванні людей, причетних до збройної агресії;
  • захисту цивільних або об’єктів від нападу;
  • запобігання чи припинення діяльності, затримання, роззброєння або знешкодження людей, причетних до збройної агресії;
  • припинення дій людей, які вчинили чи вчиняють правопорушення;
  • припинення дій людей, котрі перешкоджають виконанню законних вимог осіб, залучених до заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії;
  • припинення дій людей, які становлять або можуть становити небезпеку особам, залученим до здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, чи іншим особам;
  • в інших випадках, визначених наказами Командувача об’єднаних сил.

Цивільні особи можуть використовувати власну зброю: нагородну, спортивну (пістолети, револьвери, гвинтівки, гладкоствольні рушниці), мисливську нарізну, гладкоствольну чи комбіновану. Також зброю можна отримати від уповноваженого органу МВС на підставі рішення керівника та письмової заяви цивільної особи.

Вогнепальна зброя не видається:

  • неповнолітнім,
  • недієздатним або з обмеженою дієздатністю,
  • притягнутим два чи більше разів протягом року до адміністративної відповідальності за цілий перелік правопорушень (зокрема, дрібне хуліганство, стрільба зі зброї в населених пунктах, керування у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, вчинення домашнього насильства тощо);
  • тим особам, відносно яких складені повідомлення про підозру, котрі мають непогашені чи не зняті судимості за тяжкі або особливо тяжкі злочини, відносно яких протягом року винесені рішення суду про конфіскацію чи вилучення зброї, або хто вже отримав вогнепальну зброю відповідно вищеназваного Порядку (окрім випадків її втрати при відсічі збройній агресії та подання відповідної заяви).

ДФТГ у Полтаві

Наразі у Полтаві створено два ДФТГ — Добровольче формування Полтавської міської територіальної громади № 1 «Доброволець» та Добровольче формування Полтавської міської ради № 2. Про створення другого формування ми розповідали у цій статті.

Юрист ДФ «Доброволець» Іван Таранушенко розповів, що для того щоб отримати зброю, доброволець збирає медичні документи (сертифікат з псих-, наркодиспансерів) та проходить курси з поводження зі зброєю. Далі підписує контракт, до якого додається копія паспорту, ідентифікаційного коду та військового квитка (або інший документ). Також доброволець пише заяву про те, що не заперечує щодо перевірки його особи. Далі ці всі документи передаються на перевірку начальнику військової частини, до якої відноситься добровольче формування.

Водночас, наразі у Полтаві немає потреби видавати зброю добровольцям ДФТГ, оскільки на території області воєнні дії не ведуться. Крім того, серед цих добровольців є й такі, кому зброю видавати не можна.

Довідково. Станом на 8 квітня в України понад 110 тисяч громадян увійшли до складу сил ТрО ЗСУ, сформовано більше 450 добровольчих формувань територіальних громад, більше 100 бійців тероборони мають державні нагороди.

Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему