Полтавська трикотажна фабрика «Мрія» продала квартири разом із прописаними мешканцями — їх «виживають» нові власники

У січні 2020 року «Полтавщина» розповідала про те, що керівництво колективного підприємства трикотажна фабрики «Мрія» продало три квартири разом із прописаними сім’ями, які жили там більше 25 років. Розповідаємо, що змінилося протягом року.

Історія мешканців квартир

З 1994 року три родини та інші працівники фабрики почали отримувати житло в побудованому фабрикою гуртожитку на вулиці Олени Пчілки (Луценка), 48. За словами Тетяни Євтушенко, Любові Собакарь та Ірина Міхайлік, вони також брали участь у будівництві їх гуртожитку. Жінки разом зі своїми родинами прописані за цією адресою — це вказано у їхніх паспортах.

У 2007 році керівництво фабрики змінило статус будинку — з гуртожитку на житловий будинок. Як пояснив юрист Дмитро Сінний, вже у 2009 році вийшов закон, який дозволяв приватизацію житла в гуртожитках, але КП «Мрія» встигла перевести гуртожиток в статус житлового будинку. І тому мешканці втратили можливість приватизувати квартири.

Під час зміни статусу будинку його переобладнали. Любов Собакарь розповіла, що переобладнання зробили з порушенням — гуртожиток був побудований так, що кухня була спільна, а під час переобладнання її розділили навпіл. Тож вентиляція залишилася лише в одній частині. Більшість мешканців такі недоліки не бентежили і вони почали викуповувати свої помешкання у колективного підприємства.

Ціни були встановлені наступні: для тих, хто працював на той момент на фабриці — 10 тис. грн за однокімнатну квартиру та 15 тис. грн за двокімнатну, а для тих, хто вже не працював — 20 тис. грн за однокімнатну, 30 тис. грн за двокімнатну. У 2009 році Любов Собакарь звернулася на фабрику та повідомляла, що не може викупити квартиру через те, що вже не мала роботи на той момент. А вже пізніше вартість квартир підвищили. Однокімнатна коштувала 80 тис. грн, двокімнатна — 100 тис. грн. Тоді викупили близько 30 квартир.

А навесні 2019 року на фабриці «Мрія» організували зібрання мешканців будинку, повідомивши про нього через тих мешканців, які працюють на фабриці. Новий власник фабрики, який має контрольний пакет ваучерів, повідомив мешканцям, що ті, хто не викупив квартири, повинні їх викупити протягом 6 місяців та підвищив квартирну плату до 20 грн за м².

Ті, у кого були кошти, почали купувати квартир, а от, для прикладу, у Любові Собакарь їх не було. Тож вона звернулася на початку листопада 2019 року до керівника фабрики Надії Тверодхліб з проханням укласти з нею договір оренди помешкання, доки вона знайде гроші, щоб викупити його. Але їй відмовили.

Трикотажна фабрика «Мрія»

Судовий розгляд першої інстанції

Усі три родини, чиї квартири продали без попередження, у січні 2020 року звернулися до суду. Але одночасно й нові власники подали позови про примусове виселення прописаних у квартирах мешканців. Так, Марина Борсукова — нова власниця квартири, в якій жила Тетяна Євтушенко з родиною — звернулася до Октябрського райсуду з вимогою виселити Тетяну та двох її дітей. Борсукова аргументувала своє клопотання тим, що ані вона, ані попередній власник квартири не надавав Євтушенко та її родині дозволу на проживання.

Проте, Євтушенко подала зустрічний позов, у якому вказала, що з 1986 до 1997 року вона працювала на трикотажній фабриці «Мрія» та стояла «в черзі» на житло. Отримала помешкання в будинку, який будували зокрема й робітники фабрики, в тому числі й Євтушенко. Підтвердженням того, що житло вона отримала на законних підставах, є рішення профспілкового комітету і адміністрації підприємства, реєстрація в паспорті, а також договори з підприємствами, які надають комунальні послуги — вони оформлені саме з користувачем Євтушенко.

Тетяна також просила суд визнати не дійсним договір купівлі-продажу її житла, адже вона мала першочергове право на придбання та приватизацію житла. Але про продаж квартири керівництво фабрики її не повідомило. До того ж на думку Євтушенко, договір купівлі-продажу потрібно визнати не дійсним через те, що були порушені пункти 3, 6 та 9 цього договору.

Згідно з пунктом № 3, продавець стверджує, що треті особи не проживають та не мають прав на квартиру, внаслідок продажу квартири їх права та інтереси не буде порушено. Відповідно до пункту № 6, покупець зобов’язаний оглянути житло до його придбання та впевнитися у тому, що у квартирі не проживають треті особи. І згідно з пунктом № 9, продавець зобов’язаний попередити покупця про права третіх осіб на квартиру, що відчужується.

Представник колективного підприємства Полтавська трикотажна фабрика «Мрія» суду пояснив, що підтримує нового власника квартири та вважає, що Євтушенко незаконно знаходиться у квартирі. Також керівник фабрики зазначив, що всім мешканцям було запропоновано викупити квартири, в яких вони проживають.

З аналогічними клопотаннями до суду звернулися й інші нові власники ще двох квартир цього ж будинку. Микола Литвиненко подав позов про виселення з квартири Любові Собакарь, а Олександр Борзовець — щодо виселення Ірини Міхайлік та її родини. Аргументи нових власників у позовах однакові.

Суддя Октябрського райсуду Ганна Андрієнко позов щодо примусового виселення Тетяни Євтушенко та її родини відхилила, а угоду купівлі-продажу квартири визнала недійсною. Суддя Ірина Блажко також відмовила у виселенні Ірини Міхайлік та її родини з квартири та визнала угоду про купівлю-продаж помешкання — недійсною. А от щодо Любові Собакарь, то суддя Володимир Бугрій клопотання нового власника квартири задовольнив і постановив виселити прописану жінку з квартири, а угоду про купівлю-продаж квартири визнав дійсною.

Апеляційне оскарження рішень Октябрського райсуду

Власники квартир, у якій живуть Тетяна Євтушенко та Ірина Міхайлік із родинами, звернулися до Полтавського апеляційного суду з позовом про скасування рішень Октябрського районного суду. Борсукова та Борзовець знову клопотали про примусове виселення прописаних у квартирах мешканців. А у випадку Любові Собакарь, апеляцію подала сама мешканка квартири.

Судді апеляційного суду скаргу Борсукової задовольнили — скасували рішення Октябрського райсуду та постановили, що угода купівлі-продажу квартири є дійсною. При цьому, суд не зазначив, що робити мешканцям, які прописані у квартирі. Таке саме рішення було прийняте суддями Полтавського апеляційного суду й стосовно квартири, в якій живе Ірина Міхайлік.

А от щодо скарги Любові Собакарь, то судді апеляційного суду задовольнили позов жінки частково та постановили, що мешканка була вселена та проживає у квартирі на законних підставах. Договір найму житла суд не розірвав.

Тетяну Євтушенко та Ірину Міхайлік нові власники «вижили» з квартир та змушують знятися з реєстрації

14 квітня до редакції «Полтавщини» звернулася Ірина Міхайлік, яка повідомила, що у квартиру, де вона живе, вдерся новий власник разом ще з вісьмома чоловіками. Вони змінили замок і вимагали від жінки покинути квартиру. Ірина намагалася пояснити новому власнику, що суд відмовив йому у примусовому виселенні родини Міхайлік, а апеляційний суд лише визнав дійсною угоду купівлі-продажу. Рішення ж щодо її виселення не приймалося.

Проте чоловіка це не переконувало і він не покинув квартиру. Борзовець змінив замок, а ключ Ірині не надав. Крім того, він залишився зі своєю «групою підтримки» у квартирі на ніч. Внаслідок цього жінка, яка добу не спала та не їла, була змушена виїхати з квартири. Крім того, новий власник вимагає від жінки знятися з реєстрації — жінка прописана у квартирі з 1997 року.

Така ж ситуація склалася й у Тетяни Євтушенко, яку ще 2 місяці тому такими самими методами «викинули» з квартири нові власники. В її випадку так само Октябрський районний суд відхилив клопотання нової власниці Борсукової щодо примусового виселення, а Полтавський апеляційний суд лише визнав дійсною угоду купівлі-продажу квартири, але щодо виселення прописаних мешканців не приймав ніяких рішень — це питання навіть не розглядали.

Тож в обох випадках зареєстрованих у квартирах людей нові власники силоміць «викинули на вулицю». Покупці перед купівлею навіть не прийшли оглянути квартири та не дізналися чи живуть у помешканнях треті особи.

Щодо третьої власниці, то Полтавський апеляційний суд в її випадку зазначив, що жінка має право проживати у квартирі.

Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»