Розмір тексту

У Полтаві керівництво трикотажної фабрика «Мрія» продало квартири разом із мешканцями

Будинок на вулиці Олени Пчілки, 48
Будинок на вулиці Олени Пчілки, 48

Керівництво колективного підприємства трикотажної фабрика «Мрія» продало три квартири разом із прописаними сім’ями, які живуть там більше 25 років

До редакції інтернет-видання «Полтавщини» звернулися мешканці будинку на вулиці Олени Пчілки, 48. Три жінки розповіли, що прожили в цьому будинку 25 років, вони прописані у квартирах, але зараз їх помешкання продали без їх відома та змушують виселитись.

Історія мешканців будинку

Ірина Міхайлік, Тетяна Євтушенко та Любов Собакарь працювали на трикотажній фабриці «Мрія». Саме ця фабрика побудувала гуртожиток на вулиці Олени Пчілки (Луценка), 48, де ці три жінки та інші робітники фабрики отримали помешкання. Тетяна Євтушенко та Любов Собакарь проживали там з 1994 року, а Ірина Міхайлік — з 1997 року.

Трикотажна фабрика «Мрія» Трикотажна фабрика «Мрія»

За словами жінок, вони також брали участь у будівництві їх гуртожитку, крім того їх прописка за цією адресою вказана у паспортах. На минулому тижні жінки звернулися до керівників фабрики за довідками з місця проживання, їм відмовили у наданні. Але видали довідки про реєстрацію, де вказано, що жінки є квартиронаймачами.

Фабрика для працівників будувала гуртожиток і до 2007 року ця будівля мала статус гуртожитку. Але напередодні виходу Закону, який дозволив приватизацію житла в гуртожитках, фабрика переобладнала гуртожиток під житловий будинок. 18 грудня 2007 року відповідне рішення підписав тодішній міський голова Андрій Матковський.

Любов Собакарь розповіла, що будинок був переобладнаний з порушенням — гуртожиток був побудований так, що кухня була спільна, а під час переобладнання, кухню розділили навпіл, і вентиляція залишилася лише в одній частині. Але більшість мешканців такі недоліки не збентежили, вони почали викуповувати свої помешкання у колективного підприємства.

Тоді, за словами жінки, ціни були встановлені наступні — для тих, хто працював на той момент на фабриці: 10 тис. грн за однокімнатну квартиру та 15 тис. грн за двокімнатну. Для тих, хто вже не працював: 20 тис. грн — однокімнатна, 30 тис. грн — двокімнатна.

У 2009 році Любов Собакарь ходила на фабрику та повідомляла, що не може викупити квартиру через те, що не мала роботи на той момент. А вже пізніше вартість квартир підвищили — однокімнатну до 80 тис. грн, двокімнатну — до 100 тис. грн. Тоді було викуплено близько 30 квартир.

Весною 2019 року на фабриці «Мрія» організували зібрання мешканців будинку, повідомивши про нього через тих мешканців, які працюють на фабриці. Новий власник фабрики, який має контрольний пакет ваучерів, повідомив мешканцям, що ті, хто не викупив квартири, повинні їх викупити протягом 6 місяців та підвищив квартирну плату до 20 грн за м². Вартість квартири Любові Собакарь, за словами власника фабрики, склала 6 тис. доларів.

До листопада 2019 року мешканці будинку викупили ще 27 квартир, але залишилося 3 квартири — це квартири у яких прописані Ірина Міхайлік, Тетяна Євтушенко та Любов Собакарь, а також їх рідні. Любов Собакарь зверталася на початку листопада до керівника фабрики Надії Тверодхліб з проханням укласти з нею договір оренди помешкання, доки вона знайде гроші, щоб викупити його. Але їй відмовили.

Відповідно до інформації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, з 28 листопада 2019 року квартира, у який прописана Тетяна Євтушенко та її родина, належить Марині Борсуковій. З 3-го грудня 2019 року квартира, у якій прописана Ірина Міхайлік та її родина, належить Олександру Борзовцю, а з 13 грудня 2019 року квартира, у якій прописана та проживає Любов Собакарь з родиною, належить Миколі Литвиненку.

Тобто колективне підприємство фабрика «Мрія» продало квартири разом із прописаними там людьми. До того ж, за словами мешканців, про продаж квартир заздалегідь їх не попереджали.

Пояснення юриста Дмитра Сінного

Юрист Дмитро Сінний пояснив, що мешканці гуртожитку не могли приватизувати своє помешкання тому, що це був гуртожиток і він належав колективному підприємству фабрики «Мрія». У 2009 році вийшов закон, який дозволяв приватизацію житла в гуртожитках, але КП «Мрія» встигла перевести гуртожиток в статус житлового будинку. Тоді мешканці знову втратили можливість приватизувати квартири, адже вони належали фабриці, а отже — трудовому колективу.

До комунальної власності будинок не передали. А рішення про продаж квартир приймалося на засіданні трудового колективу, який мав ваучери (сертифікати) — люди мали колективне право власності на фабрику та будинок. Але з’явилась людина, яка, скоріш за все, незаконно скупила більшість цих ваучерів, тобто отримала вирішальний голос. І завдяки цьому саме він зміг приймати рішення про продаж та вартість цих квартир.

За інформацією від мешканців будинку, колишніх та нинішніх працівників фабрики, новим власником більшості ваучерів, а значить і фабрики, — є Станіслав Голубов.

Сертифікати люди віддавали та продавали керівнику фабрики через комунальні борги та через те, що у 90-ті роки не вистачало коштів на життя. Гроші за комунальні послуги мешканці повинні були сплачувати фабриці «Мрія», адже будинок належав їй. Але коли накопичувалися борги за комунальні послуги, то люди віддавали ваучери за гроші — тобто продавали свої сертифікати, щоб розрахуватися з боргом. Хоча це було незаконно.

Продаж квартир також є незаконним. Такі квартири повинні продавати через аукціон, але якщо продаж здійснений через нотаріуса, то він може бути оскаржений в суді.

За словами юриста, є питання до правомірності купівлі ваучерів та узурпування однією людиною права вирішувати колективні питання. Адже всі колишні працівники були співвласниками цього підприємства, доки більшість сертифікатів не «скупила» одна людина.

Крім того Ірина Міхайлік, Тетяна Євтушенко та Любов Собакарь мають довідки, що вони квартиронаймачі — за ними є право наймача по безоплатному найму. І в старому законодавстві, і в новому є така норма — якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п’ять років. (п.1 ст. 821 Цивільного кодексу України). Більше того, в Цивільному кодексі також прописано, що якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк. (п.1 ст. 822 Цивільного кодексу України).

Отже, якщо рахувати, що Ірина Міхайлік наймає житло з 1997 року, то зараз її договір укладений до 2022 року, а для Тетяни Євтушенко та Любові Собакарь — до 2025 року. Адже жодну з жінок не попереджали про розірвання договору найму житла. За нормами Цивільного кодексу, це потрібно зробити «...не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла». (п. 1 ст. 822 Цивільний кодекс України). Також, якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк — тобто знову на 5 років.

А у п. 2 ст 822 ЦК України сказано, що у разі продажу житла, яке було предметом договору найму, наймач має переважне перед іншими особами право на його придбання.

Дмитро Сінний зазначив, що попередження повинно бути в письмовому вигляді і за підписом отримувача попередження. А зі слів жінок, жодних попереджень, листів чи будь-чого вони не отримували. Лише Любов Собакарь зазначила, що їх попередили весною про підвищення квартирної плати та про те, що вони повинні викупити квартири під час загальних зборів. Але це також було усно.

Позиція керівника КП ПТФ «Мрія» Надії Твердохліб

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб зазначено, що керівником КП ПТФ «Мрія» є Твердохліб Надія Іванівна. «Полтавщина» зателефонувала їй, щоб дізнатися, чому квартири разом із прописаними там людьми продали без попередження та чому не залишили переважне право на купівлю цих квартир за наймачами, які там прописані?

Що робити жінкам, які фактично залишаться «без даху над головою»? Крім того, залишається запитання щодо ціноутворення вартості квартири — яким чином та хто встановлював ціни на квартири?

На жаль, Надія Твердохліб відмовилася коментувати цю ситуацію.

— Я думаю, що воно вам не треба це описувати. Це особиста проблема цих людей і я не буду її по телефону обговорювати, — відповіла Надія Твердохліб.

Керівник фабрики також повідомила, що на зустрічі з журналістами в неї немає часу. Квартири дійсно належать чи належали підприємству, керівник підприємства володіє ситуацією. Під час телефонної розмови, на іншу пропозицію щодо зустрічі Надія Твердохліб відповіла, що журналістам не потрібно «влазити в це питання».

— Там вини нашої немає, що ви будете висвітлювати? — відповіла керівник КП ПТФ «Мрія», — Їм потрібно було не горілку пити, а думати про проблему. Їм писали об’яви, які вони зривали з дверей.

Відповідно до Єдиного державного реєстру судових рішень, нові власники квартир у 2020 році вже подали позови про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням. Усі справи дивним чином потрапили до однієї і тієї ж судді — Юлії Гальонкіної.

Крім того, можливо постраждалим жінкам потрібно звернутися до правоохоронних органів, які проведуть розслідування — чи законно весь цей час з 2007 до 2019 роки КП ПТФ «Мрія» продавала квартири в будинку на вулиці Олени Пчілки, 48.

«Полтавщина» буде слідкувати за подальшим розвитком подій у цих справах. Сподіваємося, що людей не залишать без житла, а керівник фабрики дотримається норм Цивільного кодексу України.

Нагадаємо, що у 2018 році колективне підприємство «Горшкова та інші — фірма «Свагі» боролося за свою перукарню із створеною у Полтаві рейдерської схемою «законного» відбирання майна.  Але у 2018 році працівники програли черговий суд адвокату із Києва, забрали свої речі та покинули приміщення. 

Анастасія НЕДОГОРСЬКА, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему