Розмір тексту

До 115-річчя видатного полтавського вченого Івана Францевича

Іван Микитович Францевич. Фотопортрет.
Іван Микитович Францевич. Фотопортрет.

Нинішній рік має непересічне значення для наукової спільноти України, оскільки цьогоріч виповнюється 115 років від дня народження великого полтавця Івана Микитовича Францевича (1905–1985)

Іван Францевич — український учений-матеріалознавець зі світовим ім’ям, член-кореспондента АН УРСР, доктор технічних наук, професор, засновник та перший директор Інституту проблем матеріалознавства, названого на його честь.

Народився майбутній науковець у 1905 році. У рідному місті він закінчив школу та розпочав трудову діяльність помічником слюсаря на Полтавському паровозоремонтному заводі (нині — ПАТ «Полтавський тепловозоремонтний завод»).

У 1924 році Іван Францевич переїздить з Полтави до Харкова — тодішньої столиці України та вступає до Харківського інституту народної освіти (нині — Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна). У цьому освітньому закладі він в 1929 році закінчив одразу два факультети — хімічний та фізико-математичний.

Після завершення навчання молодий спеціаліст пов’язує свою наукову кар’єру з Українським науково-дослідним інститутом металів (УкрНДІмет) (нині — ДП «Український науково-технічний центр металургійної промисловості «Енергосталь»). В УкрНДІметі Францевич працює в прокатній групі під керівництвом відомого фахівця у галузі прокатного виробництва, професора Михайла Вікторовича Врацького, а пізніше очолює рентгенографічну лабораторію.

Деякі науково-дослідні роботи (НДР), виконані за участю та під керівництвом Івана Францевича у період з 1931 по 1940 рік, входять до складу фонду УкрНДІмету, який зберігається в Центральному державному науково-технічному архіві України (ЦДНТА України).

Архівні документи висвітлюють подробиці проведення механічних випробувань різних марок сталей під дією високих та низьких температур, покращення фізико-хімічних властивостей прокатних виробів, розробку технічного проєкту рентгенівської лабораторії в системі Центральної лабораторії Новокраматорського машинобудівного заводу імені Й. В. Сталіна (нині — ПрАТ «Новокраматорський машинобудівний завод», м. Краматорськ Донецької обл.) тощо.

Не поривав Іван Францевич зв’язків і зі своєю alma mater — Харківським університетом. Тут у 29-річному віці йому було присвоєно звання професора кафедри фізичної хімії та обрано членом-кореспондентом АН УРСР.

У 1939 році Іван Микитович отримує посаду заступника директора з наукової роботи новоствореного Інституту чорної металургії (ІЧМ) (нині — Інститут чорної металургії імені З. І. Некрасова НАН України), відділи якого розміщувалися у Києві, Харкові та Дніпропетровську (нині — Дніпро).

Реевакуація Академії наук УРСР та об’єднання у Києві всіх відділів ІЧМ стала приводом для переїзду ученого до столиці. В Києві Івану Микитовичу судилося зробити найбільш вагомі наукові дослідження та відкриття.

Перші роки його перебування у Києві висвітлюються, зокрема, у звітах про НДР Інституту чорної металургії за 1946–1951 роки, які зберігаються в ЦДНТА України.

Установка для плавлення та спікання у вакуумі Із звіту про науково-дослідну роботу Інституту чорної металургії по темі : «Дослідження рівноваг в системі хром-титан». Загальний вид. Фотографія. 1951. ЦДНТА України. Ф. Р-127. К. 3-41. Оп. 1. Од. зб. 153. Арк. 21 Установка для плавлення та спікання у вакуумі Із звіту про науково-дослідну роботу Інституту чорної металургії по темі : «Дослідження рівноваг в системі хром-титан». Загальний вид. Фотографія. 1951.
ЦДНТА України. Ф. Р-127. К. 3-41. Оп. 1. Од. зб. 153. Арк. 21

Титульний аркуш звіту про науково-дослідну роботу Інституту чорної металургії по темі: «Розробка методу електролітичного отримання сплавів в системі нікель-молібден-залізо» з автографами Івана Францевича та його дружини – старшої наукової співробітниці Тамари Францевич (Заблудовської). 1951. ЦДНТА України. Ф. Р-127. К. 3-41. Оп. 1. Од. зб. 154. Арк. 1Титульний аркуш звіту про науково-дослідну роботу Інституту чорної металургії по темі: «Розробка методу електролітичного отримання сплавів в системі нікель-молібден-залізо» з автографами Івана Францевича та його дружини – старшої наукової співробітниці Тамари Францевич (Заблудовської). 1951.
ЦДНТА України. Ф. Р-127. К. 3-41. Оп. 1. Од. зб. 154. Арк. 1

Титульний аркуш звіту про науково-дослідну роботу Інституту чорної металургії по тем: «Дослідження рівноваг в системі хром-титан» з автографами Івана Францевича та його колеги Валентина Єременка. 1951. ЦДНТА України. Ф. Р-127. К. 3-41. Оп. 1. Од. зб. 157. Арк. 1 Титульний аркуш звіту про науково-дослідну роботу Інституту чорної металургії по тем: «Дослідження рівноваг в системі хром-титан» з автографами Івана Францевича та його колеги Валентина Єременка. 1951.
ЦДНТА України. Ф. Р-127. К. 3-41. Оп. 1. Од. зб. 157. Арк. 1

З архівних документів дізнаємось про те, що Іван Францевич та фахівці очолюваного ним відділу спеціальних сплавів працювали над підвищенням корозійної стійкості та жаростійкості металів і сплавів, розробляли нові методи отримання порошкових сплавів, створювали ефективні способи захисту підземних конструкцій газопроводу Дашава — Київ від ґрунтової корозії й руйнування, підвищенням зносостійкості робочих елементів устаткування для буріння нафтовидобувних свердловин та низкою інших проблем.

Розробки учених ІЧМ мали величезне практичне значення. Так, впровадження методики катодного захисту газопроводу Дашава — Київ (до речі, проєктна документація даного об’єкту зберігається у ЦДНТА України) від корозії, яка виникає під дією блукаючих струмів сприяла тому, що за час своєї експлуатації він не мав корозійних пошкоджень. Системою електрозахисту, розробленою під керівництвом Францевича, оснащуються й інші газопроводи України, що дає можливість уникнути частих ремонтів та зберегти значні кошти.

Варто згадати, що поряд з Іваном Микитовичем працювала ціла плеяда видатних учених-металургів, зокрема М. В. Луговцов, З. І. Некрасов (доменне виробництво), М. М. Доброхотов (сталеплавильне виробництво), О. П. Чекмарьов (прокатне виробництво), К. Ф. Стародубов (термічна обробка).

Крім того, з архівних документів відомо, що під керівництвом ученого старшими науковими співробітниками працювали його дружина Тамара Фадеївна Францевич (Заблудовська) та Валентин Никифорович Єременко, який стояв біля витоків Інституту металокераміки і спеціальних сплавів (нині —Інститут проблем матеріалознавства імені І. М. Францевича НАН України).

Життя великого полтавчанина Івана Микитовича Францевича можна умовно поділити на три періоди — «полтавський», «харківський» та «київський». Кожен з цих періодів відіграв непересічну роль у житті ученого.

Полтава подарувала Україні і світу майбутнього ученого зі світовим ім’ям, саме тут він робив перші кроки у навчанні і трудовій діяльності. У Харкові розкрився його величезний дослідницький потенціал, були зроблені перші ґрунтовні дослідження. У Києві ж відбулося становлення та утвердження Івана Францевича в якості ученого зі світовим ім’ям, який зробив неоцінний внесок у становлення та розвиток матеріалознавства та порошкової металургії.

Документи ЦДНТА України є цінним джерелом інформації про «харківський» та «київський» періоди у науковій діяльності ученого. Звіти про НДР розкривають подробиці ходу досліджень та результатів, містять фотографії та кресленики, які наочно демонструють зовнішній вигляд схарактеризованих у тексті документу розробок, а також зберігають на своїх сторінках автографи Івана Микитовича.

Дмитро ОЖИГАНОВ, науковий співробітник відділу використання інформації документів ЦДНТА України

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему