У Полтаві 12-річний хлопчик тікав із дому через постійні побої вітчима (оновлено)

15 грудня полтавка Марина розмістила на сторінці у Facebook повідомлення про допомогу 12-річному хлопчику Руслану, який вчиться у школі № 2. Жінка кілька разів бачила дитину з синцями та гематомами після побоїв вітчима. Поліція не може притягнути чоловіка до відповідальності, бо рідна мати захищає кривдника та навіть хоче відмовитися від дитини. Зараз проблемою займається соціальна служба, яка має вирішити — залишили хлопчика в сім’ї, чи знайти опікуна.

Детальніше про ситуацію розповіла та сама полтавка Марина. Передаємо її слова:

— За цим хлопчиком ми спостерігали із серпня. Ми періодично забирали його собі, коли він тікав. Хлопчик живе з мамою і чоловіком, з яким жінка познайомилася у липні. У Руслана є молодший брат, якому 8 років. Вітчим б’є Руслана, але не чіпає молодшого брата. Після побоїв хлопчик тікав із будинку на вулиці Сакко, йшов на Леваду до своєї тітки, яка орендує квартиру. Ми із її тіткою живемо на одному поверсі. Коли ми перший раз побачили Руслана у нашому будинку, то думали, що хлопчик помилився. Його тітка недавно почала орендувати квартиру і ми її навіть не бачили. Потім, днів через чотири, з’ясувалося, що вона дійсно тут живе. Його тітці 22 роки і вона не завжди мешкає дома та не завжди відкриває йому двері. Коли тітки не було вдома, Руслан навіть ночував на вулиці. Якщо тітка не відкривала йому двері, сусіди по черзі забирали його ночувати.

Раніше у Руслана були побої й гематоми на голові, синці під очима. Останнім часом вітчим зрозумів, що багато свідків і почав бити в живіт. Видимих травм у хлопчика немає. Ми говорили із тіткою, вона обіцяла, що зафіксує побої, і напише заяву в поліцію. Але нікуди вона не ходила, ніяких побоїв не знімала. Ми віддавали їй дитину, а вона просто приводила його назад до двору вітчима, залишала надворі й навіть не заводила в середину. Можливо, їй вітчим погрожував. Останнім часом, коли приїжджала поліція забирати хлопчика, тітка казала, що це її не стосується, і щоби її дали спокій.

Вітчим почав хитро діяти. Тільки він поб’є дитину і хлопчик йде із дому, чоловік одразу викликає поліцію, і вони його забирають від нас чи тітки й везуть назад до вітчима. Вітчим хотів зробити з себе святого, який переживає за хлопчика, а дитина наче недолуга. Побої у дитини не зафіксовані, але ж ми бачили на ньому синці, а мама не пише заяву в поліцію. Я питала поліцію: який сенс, що вони відвозять дитину назад до вітчима. Вони говорили: ми нічого не доб’ємося, ми не родичі хлопчика, а заяв до поліції немає.

Мама за хлопчика не заступається. Ми як хлопчика привозили, мама мовчить, а вітчим кричить: «Все, всі вільні». Я розмовляла із Русланом, він говорить: коли вітчима немає, мама із ним спілкується. Коли вітчим вдома, мама його ігнорує. Мама поводиться незрозуміло, почала заявляти, що хлопчик сам себе б’є. Жінка повністю заступається за вітчима, і говорить «тільки нічого не робити її Сергію» (співмешканцю — ред.).

Я розмовляла із вчителькою в школі, вона говорить, що також намагалася до мами додзвонитися, бо хлопчик не виходить на онлайн уроки. Коли я питала про синці, чи вона їх бачила, вчителька сказала, що не бачила. Вчителька говорила, що намагалася додзвонитися матері, але її співмешканець Сергій ізолював її від усіх. Брав її телефон, говорив, що всі питання вирішуються тільки через нього.

Руслан говорить, що останнім часом вітчим і маму почав штовхати. Оскільки вона вагітна, то боїться сильно її бити. Вони були посварилися, жінка забрала дітей і тиждень жила окремо. Потім знову помирилися і тепер живе із ним. Мама і в лікарні до хлопчика не підійшла, хоча іншу дитину обіймала.

Тому ми написали публікацію у Facebook і вирішили йти таким шляхом. Може хтось і допоможе дитині. Зараз хлопчик знаходиться в дитячій поліклініці. Видимих травм у нього немає. Трішки є синці в області пуповини. Поліція після публікації допомогла, провела бесіду із мамою з вітчимом. Що буде далі, ми не знаємо.

У Руслана є ще рідний дядько, він живе за Полтавою, йому 26 років. Було б добре, якщо хтось взяв над хлопчиком опікунство. Є варіанти поговорити із тіткою. Хлопчик позитивний, добрий і самостійний. Сам може приготувати собі їсти, попрасувати речі. Він не маленька дитина, за якою потрібен постійний догляд. Якщо поліція взялася, хлопчик під захистом, може його тітка і погодиться опікуватися. Ми думали із нею поговорити. Тим більше ми, сусіди, їй би допомагали. Люди пропонують йому речі. Дехто пропонує, купити йому телефон, щоби постійно був із ним зв’язок. Тітку ще треба знайти, бо вчора і позавчора двері були закриті й світло у них не горить.

Телефонувала жінка із соціальної служби, цікавиться, але з дитиною ніхто не говорив. Хоча йому потрібна допомога психолога. Ми хочемо змінити йому sim-карту на телефоні — мало що там вітчим йому може написати.

У поліції з приводу цієї ситуації відповіли, що раніше отримували повідомлення від батьків про зникнення хлопчика. Поліція знаходила його і повертала в родину. Мати і її співмешканець інколи навіть повідомляли поліцію, що дитина їм не потрібна і просили її забрати. Однак про те, що над дитиною знущається вітчим, правоохоронці говорять, що не знали.

— Я вдячна громадянам, які допомагають в таких ситуаціях. Якби нам стало раніше відомо про факти домашнього насильства, ми б одразу відреагували. Зараз ми контролюємо ситуацію. На цей час дитина у безпеці і всі необхідні заходи для захисту та відновлення прав дитини ми спільно із соціальними службами проведемо. Питання щодо повернення хлопчика в родину чи влаштування під опікунство залежить від соціальних служб. На кривдника складено адміністративний протокол та терміновий заборонний припис терміном до 10 днів. Чоловіку заборонено переслідувати, наближатися і контактувати із хлопчиком через інших осіб, — повідомила начальник обласного відділу ювенальної превенції Ірина Москаленко.

Наразі соціальна служба має вирішити: залишити дитину з вітчимом чи знайти прийомну родину. Хлопчика небезпечно повертати в родину, але треба знайти опікунів.

Схожа історія сімейного насильства трапилася і з 11-річним Артемом, сім’я якого мешкає в Гожулах. Вітчим бив хлопчика і той тікав із дому. Хлопчика тимчасово віддали під нагляд бабусі та рідного дядька.

UPD 19:00: До редакції звернувся вітчим хлопчика, який заявив, що дитину не бив. За його словами, Руслан налаштував проти нього людей і обманював, бо хотів щоби той переїхав. Передами слова вітчима хлопчика: 

— Ми із дружиною і її дітьми жили на орендованій квартирі. З нами жил сестра зі своїм хлопцем. Я почав приходити в гості до них. Хлопчики до мене гарно відносилися, я приносив їм солодощі. Потім я побачив, що у квартири розетки висять і я висловився «У вас мужик живе, а так розетки». Старший хлопчик це почув і він мене підтримав в цьому. Потім я почав ходити в гості. Сестра почала влаштовувати скандали із цього приводу. І потім сестра надумала переїхати зі своїм хлопцем. Переїхали вони не через мене, а через те, що старший син моєї дружини постійно проявляв неповагу до хлопця сестри.

Потім ми почали жити разом. Грали у футбол, я навчив його кататися на велосипеді. Потім пройшов місяць і почалося таке, що хлопчик почав ламати речі. Потім він втік із дому. Ми із дружиною сварилися із цього приводу. Я говорив, щоби вона поговорила із ним, щоби він такого не робив. Дружина зрозуміла, що хлопчик хоче щоби я переїхав. І це були не пустощі, він це робив цілеспрямовано.

Руслан розумний і хитрий хлопчик. Він весь час бреше. Він почав частіше тікати із дому. Ми його водили до психолога, все наче наладилося у нас, він пообіцяв нам добре себе вести. Потім знову почалася погана поведінка. Коли ми питали для чого він себе так веде, він мовчав. Молодший мене батьком називає, хоче стати поліцейським і каже, що як виросте випише штраф Руслану.

Руслан тікав з дому разів 20. На вулиці він не ночував. Він один раз залишився у тітки, оскільки було пізно. Телефонували матері й забирали його. Віні зрозумів, що тітка там живе, що до неї можна тікати, а в гостях добре.

Останній раз він втік дуже дивно.14 грудня прийшла Наталія Петрівні зі служби у справах дітей. Після розмови із мамою він сів вчитися. Взяв мамин телефон щоби пройти тест по навчанню, і видалив свій номер телефону. Він свою втечу ще з вечора задумав. На ранок мама розбудила його, він поїв, сів вчитися. Я пішов на роботу, мам із молодшим сином пішли у лікарню. Я подзвонив класному керівнику і попросив дізнатися чи Руслан онлайн заходив, а він в цей час уже втік через вікно. А хлопчик розповів, що мама залишила мене із ним удвох.

В той же вечір ми подзвонили у поліцію. За нами заїхали патрульні і повезли у райвідділок мене, дружину і молодшого сина. Ми просиділи 6 годин, нас по черзі водили до начальника кримінального розшуку.

Начальник карного розшуку почав говорити, що я не правду кажу. Що він просто так не може тікати. Години через півтори Марина (сусідка тітки, яка тимчасово брала до себе хлопця — ред.) привела хлопчика у відділок. Викликали мою вагітну дружину, їх погрожували, змушували писати на мене заяву, погрожували вибити із неї покази. Я не розумію цілі Марини, можливо їх хлопчик сподобався.

Приїхала медслужба, а потім забрали хлопчика у швидку і повезли й лікарню. Матері нічого не сказали. Провели експертизу — знайшли синці, може він вдарився як через вікно вилазив. Ось така у нас цікава ситуація.

Поліція написала припис мені на 5 днів, а не на 10, щоби я не спілкувався із хлопчиком. Склали протокол, що якось образив хлопчика. Якщо хлопчик сказав. справа одразу передається до суду, без ніяких доказів.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»