«Цар ларька», або Трішки більше про бізнес-імперію Мамая

Олександр Федорович на зорі свого сходження на полтавський п’єдестал вів риторику з позиції бізнесмена. Свої статки він також пояснює старим аграрним бізнесом, хоча коли йому це невигідно, заявляє, що був лише директором, а не засновником «Інтера-агро».

Хай там як, але аграрна історія завершилась 2011 року, коли «Кернел» Веревського «поглинув» «Інтер-агро». Відтоді Олександр Федорович працював міським головою й офіційно бізнесу не мав. Проте, як і раніше, продовжував заробляти на землі. Цього разу не на аграрній, а на землі міста.

На вибори 2020 року Мамай йшов вже не як безробітний, а як заступник директора в ТОВ «Полтава реал естейт груп». Судячи з сайту ЦВК, заступником він є у власної падчерки Ірини Климко — переобраної депутатки міськради від партії «За майбутнє» (у минулих каденціях — від «Совісті України»).

Також там працює новообраний депутат облради Вячеслав Стеценко (за першої каденції Мамая він був його заступником). А вже під час другої каденції мав неприємну розмову зі своїм наступником на цій посаді — Михайлом Шевченком.

Повернімося до «Полтава реал естет груп» (ПРЕГ). Його заснували 2014 року. Власниками підприємства є:

• Ірина Климко;
• Наталія Веретеннікова;
• Людмила Мамай.

Остання є колишньою дружиною ексміського голови, Наталія Олександрівна — донькою Мамая, а про Ірину Климко написано вище. Так, це сімейне підприємство, що займається нерухомістю. Офіційно йому належить низка нежитлових приміщень у Полтаві та у центрі Києва:

• Кагамлика, 66 (Полтава);
• Курчатова, 3а (Полтава);
• Глибочицька, 40 (Київ);
• Костянтинівська, 75 (Київ);
• Нижній Вал, 15 (Київ).

Раніше ще було приміщення, де розташовувався офіс «Совісті України». Але нині, згідно з даними реєстру речових прав, його у власності фірми немає. Крім того, чомусь на балансі фірми перебуває машини бізнес-класу, які, схоже, родина Мамая ховає від декларування (адже достатньо вказати лише назву підприємства).

Проте це все — «не гріх». Родина вкладає кошти в нерухомість. Щоправда, більше — у Києві, ніж у рідній Полтаві. Це, звичайно, є показником інвестиційної привабливості міста в їхніх очах (тобто тверезою оцінкою роботи Олександра Федоровича за 8 років від самого себе). Але також не є чимось поганим.

Цікавіше ж те, що у власності підприємства є МАФи, яких у реєстрі «не видно», тому що формально вони є нерухомістю, адже тимчасові. Цікаво, що ці МАФи з’явилися на карті міста за часів каденції Олександра Федоровича.

2014 року міська рада віддала новоствореному ТОВ «Полтава реал естейт груп» дозволи на 22 МАФи, які 2013 року видали Ірині Климко, 2012 року — Юрію Надиктову. Щодо останнього: мова йде про торгові павільйони на Петлюри, зупинці «Оптика», «Соборності», поблизу «Київського ринку». У випадку з падчеркою, то про МАФи по «кільцю», зокрема — павільйонний ряд на Латишева.

Випадок із МАФами Ірини Кимко навіть призвів до суду над Мамаєм. Адже під час голосування за надання дозволів вони забули попередити про «конфлікт інтересів». Мамай мав би зараз мати корупційну судимість, яка б не дозволяла йому йти на вибори, але, скориставшись недосконалість українського законодавства, він затягнув процес, тож уникнув покарання, бо сплив термін, протягом якого можна було притягнути його до відповідальності.

Для тих, хто не зрозумів: Олександр Мамай під час своєї каденції роздав 22 МАФи на прохідних місцях міста своїй падчерці та невідому чоловіку. Потім створив фірму, записав на родину та передав у власність ці МАФи. Тепер він там працює нібито заступником своєї падчерки разом зі своїм колишнім заступником.

Тото, крісло міського голови та вільна земля громади — все, що вам треба, аби створити бізнес. Мамай заробляє на ресурсах. Ми не пишемо тут про:

• підряди своїм депутатам;
• знищені комунальні підприємства на поталу своїм бізнес-партнерам;
• дивна нерухомість в парку «Перемога» (хто хоче, то читайте тут);
• землю своїм депутатам;
• заробляння зятя на продажі вторсировини з Макухівського сміттєзвалища.

Навіть не пишемо про отримання сестрою зятя Мамая Ольгою Бакуменко дозволу на 11 кав’ярень («Кафка») у «Сонячному парку». Як і про безліч МАФів для нинішніх та минулих депутатів та соратників, встановлених за 8 років царювання Мамая у місті.

Ми пишемо про те, чим Полтава є для Мамая. Він — заступник директора у фірмі, якій сам же надав МАФи. Для нього місто — це ринок, де у нього — найприбутковіші місця. Від цього залежить його заробіток. Можливо, йому не подобаються кіоски в місті, але він на них заробляє. Ось і весь бізнес. Це показово!

А для відпочинку є Київ, а у когось — Відень. Полтава — це лише джерело наповнення сімейного бюджету, бо в інших містах на МАФах не заробиш.

Андрій КОНОШЕНКО