Борис Калюжин: більшість теперішніх керівників міста були б звільнені із «Астери» на другий місяць
Полтавці досі пам’ятають мережу затишних та зручних магазинів та їх слоган: «Астера знає, чого жінка бажає». Проте сама група компаній активно працює та розвивається, змінивши напрямок роботи із роздрібної торгівлі на виробництво. Про це та інше ми поспілкувалися із Борисом Калюжиним, що працює у групі компаній більше 20 років, пройшовши шлях від рядового менеджера до керівника всієї групи.
— Розкажіть про себе
— Я полтавець. Народився, виріс, навчався в Полтаві, тут же все життя і працюю. Свого часу починав простим робітником, потім був менеджером, згодом керував транспортно-логістичним підприємством, а з 2005 року — мережею «Астера» та дистриб‘юторським бізнесом компанії. Живу на Леваді.
— Чим зараз займається Ваша фірма?
— Наша компанія нікуди не зникла, просто змінила профіль. Після продажу роздрібних точок ми перейшли у серйозне та системне виробництво. На роздрібному ринку товарів для дому таким, як наш, локальним брендам ставало все важче конкурувати с глобальними корпораціями, тому ми вирішили піти у виробництво. Ми дуже добре знали нашого клієнта та що йому потрібно. Наразі у Харкові ми з нуля побудували сучасний енергоефективний максимально автоматизований завод по виробництву твердого та рідкого мила та мильної стружки. Зараз приступили до будівництва цеху із виробництва косметичних кремів.
— Які успіхи у новій сфері діяльності?
— За три з половиною роки нам вдалося стати найбільшим виробником твердого мила в Україні. Відправляємо свою продукцію майже у всі країни СНД, Польщу, Словаччину, Болгарію, Німеччину та інші країни.
— Чому у Харкові, а не в Полтаві?
— Спочатку планували і дуже хотіли у Полтаві, але як звичайна бізнес-структура, ми обирали де нам буде безпечніше та зручніше. Наше місто не дружнє до інвестора, тут майже кожен чиновник намагається «подоїти» бізнес. А якщо не погоджуєшся грати в цю гру — отримання дозвільних документів затягується на роки. Тому, якщо подивитись, то можна побачити, що тут майже не виникає нових виробництв. Місцеві клани, що правлять Полтавою останні 15 років відлякують середній та великий бізнес.
Наш завод — це мільйони доларів інвестицій та сотні робочих місць, величезні податки. Звісно, це дуже неправильно, що він не у Полтаві. Ми виросли, живемо і працюємо тут, але повірте, якщо б була хоч мінімальна можливість базу нашого підприємства зосередити тут — ми б із радістю це зробили. Такий підхід потрібно якнайшвидше міняти.
— Саме тому Ви йдете в депутати ?
— Ні, у нашій фірмі наразі все добре, ми постійно розбудовуємося та розвиваємося. Але якщо Полтава і далі буде йти таким шляхом — ми перетворимося на руїну. Інвестиції — це робочі місця, робочі місця потрібні, щоб люди не тікали з міста. Мешканці завжди будуть їхати туди, де є достойна робота і оплата. Немає інвестицій — немає конкуренції за людей, немає достойних зарплат.
А ще дуже бісить недолугість теперішніх керівників міста, вони не хочуть і не можуть вирішувати простих проблем і задач. Ні економічних, ні комунальних, ні у медицині і освіті. Повірте, в «Астері» майже жоден із теперішніх очільників міста не протримався на керівній посаді більше двох місяців. Там потрібно показувати результат, а не просто сидіти імітуючи бурну діяльність. Тому я йду, щоб впровадити у місті сучасну, ефективну та результативну модель управління. Це вимушена міра. Але якщо не зробити це зараз — я не знаю до чого докотиться Полтава у своєму занепаді.
— Що саме Ви маєте на увазі коли кажете занепад ?
— Я живу на Леваді — її потроху затоплює, під час дощів можна переміщуватись на човнах. Місто не спромоглося зробити нормальну дощову каналізацію. Взагалі в місті вона не працює. Тут же ведеться хаотична забудова, каналізаційні колектори не витримують навантаження — тому іноді ми бачимо підземні фонтани — гейзери. Це скоро може погано скінчитися. Система транспорту працює дуже погано, електронного квитка як не було, так і не має. Якість житлового фонду погіршується із кожним роком у геометричній прогресії.
Є глибші проблеми: непрозорі тендери, на яких чесному місцевому бізнесу виграти практично нереально, адже встановлені такі умови, що переможець відомий заздалегідь; медицина та освіта практично не управляється. Про якість доріг, розвалений Кадетський, фонтан за мільйон та багато іншого я взагалі мовчу.
— Чи можна із цим всім щось зробити ?
— Можна, але виключно сучасними методами. Політики та управлінці «старого» типу на це не здатні, і на жаль не хочуть. Наразі це питання життєдіяльності міста. Процеси управління у бізнесі не набагато відрізняються від процесів управління містом. Кожен мешканець міста, це — замовник і клієнт. Повинні бути чіткі індикатори, не виконав — «до побачення». Якщо на чолі міста сидять люди, які знають що їм нічого не загрожує, тому що на виборах буде гречка та цукор, за вкрадені у людей же кошти — про який розвиток може бути мова.
Потрібно впровадити роботу на результат, ефективне управління бюджетом, прозору систему закупівель, сервіси, маркетинг міста для інвесторів та туристів. Ми змогли це з «Астерою» — зможемо і з містом.