Пивиха під загрозою: за останні 10 років берег Кременчуцького водосховища укріплюють лише на папері

За останні кілька місяців, через пандемію, карантинні обмеження та невеликий вибір місць відпочинку, у Полтавській області, як і в цілому по Україні, різко підвищився інтерес до внутрішнього туризму. Одним з місць, яке почало користуватися попитом на Полтавщині, став пляж на березі Кременчуцького водосховища поблизу Градизька Глобинського району.

Це місце розташоване у межах ландшафтного заказника місцевого значення «Гора Пивиха» — найвищої точки Лівого берега Дніпра, між Кременчуцьким та Глобинським районами. Вона утворилася внаслідок дії льодовика дніпровського зледеніння близько 250-300 тисяч років тому. Сучасний вид місцина отримала завдяки тому, що у 50-х роках, під час будівництва ГЕС, було створено Кременчуцьке водосховище і затоплено понад 200 сіл, а також давні острови та місто Новогеоргіївськ.

У 1960-х Пивисі надали статус історико-геологічного заповідника. Територію, площею понад 165 га, зробили ландшафтним заказником. Того ж року там відкрили дитячий табір «Чайка», у якому відпочивали діти працівників «ПАТ «Кременчуцький завод дорожніх машин». Пізніше на береговій лінії була облаштована насипна дамба. Такі заходи мали б допомогти зберегти територію, але на сьогодні понад 600 метрів берега з горою зруйнувало Кременчуцьке водосховище. Щороку воно «забирає» приблизно по 7 метрів.

Руйнування відбуваються постійно, особливо влітку — коли рівень води підступає найближче до берега. Зокрема, одна з круч на самому пляжі періодично обвалюється і цим наражає відпочивальників на небезпеку.

Обвал гори Пивиха

Зупинити або хоча б пригальмувати наступ води, допомагають заходи з берегоукріплення. За інформацією Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА, востаннє берег поблизу Градизька укріплювали у 2010 році. Після цього питанням займалися, але далі проектів справа не пішла.

Отже, за останній час кріплення берега Кременчуцького водосховища проводилося у 1993-1994 та 2002-2008 роках — в районі смт Градизьк, у межах урочища «Узвіз». Тоді, за 2,9 млн грн захистили 1,75 км дамби. Кошти виділяв Держкомітет водного господарства України (нині Держагентство водного господарства), а роботи виконувало Градизьке ПМК-125 (нині ПрАТ «ПМК-125»).

Потім, у 2000-2010 роках Кобеляцьке ПКМ-244 провело берегоукріплення 365 м заказника «Гора «Пивиха» за 1,7 млн грн. Попередньо для цього ТОВ «Фірма Надан» розробила проект, який передбачав роботи на 1,2 км і це б коштувало 6 млн грн. Однак далі роботи не продовжувалися, тому ділянка у 835 м залишилася незахищеною.

З відповіді Департаменту екології та природних ресурсів Полтавської ОДА

У наступні роки збереженням місця займалася лише Полтавська ОДА і далі проектної роботи на папері роботи не просунулися.

Так, у 2010 році Полтавська облрада виділила 120 тис. грн на проект берегоукріплення Кременчуцького водосховища від села Максимівка в напрямку Пивихи. За 112,3 тис. грн обласне управління водного господарства (зараз офіс водних ресурсів) запроектувало укріплення 1,7 км берега, яке, у цінах 2010 року, мало б коштувати 9 млн грн. Далі 5 років проект «лежав у шухляді» й у 2015-му управління, ще за 5 тис. грн, перерахувало кошторис. Тоді ціну робіт визначили на рівні 23,5 млн грн.

Перерахунок замовляла Макcимівська сільрада. Таких коштів вона не мала, тому подала проект на інвесторську експертизу. Це коштувало ще 17,6 тис. грн. Берегоукріплення так і не провели.

У 2016 році з Фонду охорони навколишнього природного середовища було виділено ще 46,8 тис. грн на перерахунок кошторису із берегоукріплення поблизу Градизька. За 11,8 тис. грн управління водних ресурсів зробило розрахунки для берегоукріплення незахищених 835 м біля гори Пивиха. Експертизу проекту так і не провели. При цьому, тодішній директор Департаменту екології та природних ресурсів Ігор Піддубний оцінював кріплення 1 км берегової лінії у понад 12,5 млн грн. Загалом тоді потрібно було укріпити 5 ділянок водосховища, загальною протяжністю 16,2 км і коштувало б це 205 млн грн.

Фото: @olchyk_biliak

Остання спроба вирішити проблему заказника була у 2017 році. Тоді область виділила 60 тис. грн на коригування проекту берегоукріплення Кременчуцького водосховища від села Максимівка в напрямку гори Пивиха. Розпорядником цих коштів було управління капбудівництва Полтавської ОДА (нині Департамент будівництва, МіА та ЖКГ). Гроші так і не задіяли, проект не відкоригували і робіт не провели.

Таким чином, за останні 25 років на берегоукріплення водосховища від Максимівки до Градизька із державного та обласного бюджету витратили близько 4,7 млн грн. Фактично за цей час було укріплено 2 км берега, загальна довжина якого близько 11 км.

У 2017 році до розв’язання питання також долучилася громадськість. Аби привернути увагу до проблеми, у липні вперше провели триденний «Пивиха-фест». Захід проводили ще двічі — з не меншим масштабом, але проблему це не вирішило.

Пивиха-фест 2019 року

На сьогодні, бюджет області не передбачає жодної копійки на берегоукріплення водосховища у межах Полтавщини. Це при тому, що чинне керівництво ОДА вважає Пивиху одним з потенційних туристично привабливих об’єктів області (хоча і чомусь лише у розрізі дайвінгу).

Гора Пивиха у 2020 році | Відео Олександра Балкового

Проведення фестивалю, здебільшого, лише привернуло потік туристів та «чорних археологів», які шукають артефакти, що лишилися після затоплення населених пунктів. На пляж під Пивихою та біля Градизька іноді заїжджали й автомобілі, а відпочивальники постійно лишають після себе сміття. Облаштуванням мінімальної інфраструктури також ніхто не займався.

Через великий попит цього року кількість відпочивальників на Пивисі збільшилася. "Кременчуцьке лісове господарство" викопало ями, аби перекрити прямий виїзд під гору і зберегти цілісність заказника. На початку липня вільний проїзд від табору «Чайка» закрили. Там встановили шлагбаум, а на території табору облаштували платну стоянку — на футбольному полі. Очевидці кажуть, що навколо також встановили кіоски із їжею та напоями, змонтували столики, встановили контейнери для роздільного збору сміття тощо.

Відпочивальники взялися робити щось самостійно — копати ями та перекривати прямий виїзд під гору

Найімовірніше, цим займається новий власник табору ТОВ «Корпорація ЄС». У травні цього року харківська компанія викупила ТОВ «ДОЗ «Чайка» у «Кредмаша». Наразі у потужностей табору двоє власників — харків’яни Вікторія Сорокіна та Єгор Сорокін (імовірно, чоловік і дружина), а директором є Ірина Романова. Сорокіни також володіють «Корпорацією ЄС», а Єгор Сорокін близько 10 років є офіційним дилером «Кредмашу».

І хоча колишня директорка табору Наталія Повович повідомляла «Кременчуцькій газеті», що нові власники планують і далі оздоровлювати дітей з Кременчука, судячи з наступних кроків, робити цього не будуть. Не схоже, що вони здатні розв’язати і проблему берегоукріплення, але, можливо, вони зможуть пролобіювати це питання у держаних органах.

Дарина СИНИЦЬКА, «Полтавщина»