Як нагодувати полтавських школярів без скандалів
У Полтавській міській раді що не день, то скандал. Останній — навколо шкільних сніданків.
Детальніше про те, що сталось можна прочитати тут. Якщо дуже коротко, то на харчування школярів 1-4 класів в цьому році виділено 44 з половиною мільйони гривень. Але влада не спромоглася якісно провести тендер і тому наказала підприємцям, майбутнім переможцям тендерів, годувати дітей за свій кошт та без укладання будь-яких договорів. Наслідки такого рішення можуть бути трагічними.
Чому так сталось і як запобігти такому в подальшому, розмірковують засновники громадського руху «Місто нашої волі».
Борис Лозовський
Борис Лозовський: Такий результат діяльності влади цілком закономірний. Якщо ти прийшов для того, щоб вирішувати проблеми міста, маєш для цього достатньо знань, розуму і волі, то ти і вирішиш їх якнайкраще. Але якщо тебе цікавить лише власний піар і можливість «гріти руки» на фінансових бюджетних потоках, то не буде ні результату, ні піару, ні потоків. Історія зі шкільними сніданками — яскрава цьому ілюстрація. Наприкінці минулого року можновладці як свою величезну перемогу піарили факт внесення в бюджет коштів на безоплатне харчування дітей. Але бажання «погріти руки» призвело до того, що виникли проблеми з тендером. І замість того, щоб оперативно вирішувати проблеми, вони приймають «політичне рішення», за яким ніхто не розуміє хто, чим і за які гроші годує дітей в школах.
Є ще одна проблема. Харчування дітей — це те питання, до вирішення якого потрібно активно залучати громадськість. Дійсно, чи правильно довіряти такі важливі питання, як здоров’я наших дітей, людині, або вузькому колу людей, які тільки завдяки збігу обставин, інтригам та підкупу депутатів тримаються при владі?
Сергій Клименко
Сергій Клименко: Я ніколи не довіряв простим рішенням. Тому для мене бажання влади поділити всі школи міста між чотирма підприємцями і дати їм повний карт-бланш у такому важливому питанні, як харчуванні дітей, на мою думку, хибне. Більш того, я не вважаю за потрібне дотувати з міського бюджету сім’ї, які в змозі самостійно заплатити за сніданок для своєї дитини. Навіщо ця «зрівнялівка»? Більше того, на зекономлені кошти реально було б покращити якість сніданків для дітей з малозабезпечених сімей. Є така банальна істина — ми є те, що ми їмо. І те, що ми їмо в дитинстві на роки визначає здоров’я людини. Паразитувати на цьому, піаритись, а тим більше красти — це неприпустимо. Громада повинна покласти цьому край, потрібні інші підходи до вирішення проблеми.
Сергій Бульбаха
Сергій Бульбаха: На мою думку основна проблема — зайва централізація процесів. Можна здогадуватись навіщо влада вчиняє саме так. Але чому б не надати право вибору і організації харчування, і вибору постачальників безпосередньо школі. Батьківські комітети разом з адміністрацією школи можуть самі вибрати найкраще меню і щоденно контролювати якість сніданків. Тим більше, що вирішувати, чим годувати своїх дітей — це право батьків. А міським чиновникам залишилась би тільки задача матеріальної допомоги дітям з малозабезпечених родин.
Більше того, така система, де можливі не два чи три заздалегідь відомі переможці тендерів на все місто як зараз, а двадцять і навіть більше, створила б реальні можливості для конкуренції. А конкуренція, як відомо, призводить одночасно і до покращення якості продукту і до зменшення його ціни. І все це не важко зробити за наявності бажання і волі.
Оскільки питання дитячого харчування надто важливе і зачіпає інтереси багатьох полтавців, пропонуємо проголосувати:
Як Ви вважаєте, яка з систем організації шкільного харчування найбільш доцільна?