Сергій Каплін: «Перевізники хочуть проїзд по 7 гривень — транспортна удавка на шиї полтавців затягується»
Аби розібратися в транспортних проблемах міста та дізнатися про шляхи їх вирішення, ми звернулися до лідера партії «За простих людей» Сергія Капліна. Він має неабиякі успіхи в цій галузі: виграв суд в Олександра Мамая, після чого тариф на проїзд знизили до 2 і 4 гривень. Тривалий час завдяки Сергію Капліну ціна на проїзд у Полтаві лишалася найнижчою в Україні. Він завжди жорстко вів перемовини з перевізниками і навіть самостійно контролював виконання меморандуму, підписаного з ними, їздячи Полтавою громадським транспортом. Проте проблема не знята: перевізники знову вимагають підняти тариф. Цього разу — до 7 гривень.
— Чому щокварталу Полтава опиняється в умовах транспортного колапсу. Як врятувати місто від цієї систематичної турбулентності?
— Я буду говорити прямо, без прикрас. У транспортної проблеми є своє прізвище — це Удовіченко. І ця «транспортна удавка» буде затягуватися, доки не задушить Полтаву. Саме «команда Удовіченка», куди входить Олексій Чепурко, а тепер й Іудазрадник Олександр Шамота, робить усе, щоб ціни на проїзд зростали: затримують купівлю нової техніки, перешкоджають отриманню кредиту ЄБРР, не вводять «електронний квиток» і кулуарно підтримують перевізників-шантажистів.
— Які в них могли бути мотиви?
— По-перше, перевізники обслуговуються на ремонтній базі Чепурка-Удовіченка. Подруге, їхні фінансові відносини відомі всій Полтаві. Уявіть, клан Удовіченка відповідає за комуналку вже 10 років, починаючи від другого терміну Мамая і до сьогодні. Історія відносин перевізників і команди Удовіченка налічує 10 років. Там було все: і завищені показники пільговиків, куди списувалися десятки мільйонів гривень щомісяця, і заплющування очей на стан «гробовозок», які вони називають маршрутками, і нелегальна робота водіїв, і «мертві душі», і відсутність медичного контролю. Вони, як вампіри, висмоктали з Полтави сотні мільйонів гривень, за які можна було купити власний комунальний транспорт. Ще раз повторюю: свій розбитий транспорт вони обслуговують на базах цієї команди.
— Ви сказали про підтримку перевізників-шантажистів команди Удовіченка. Ідеться про транспортний колапс, який був організований цією командою?
— Усе почалося з того, що людина Удовіченка — Олексій Чепурко, який відповідає за комуналку в місті, заявив: ми з перевізниками вимагаємо збільшити розмір проїзду до 7 гривень, як у Харкові на той момент. Я категорично відмовився це підтримувати. Шамота вмовляв мене підтримати ідею Чепурка. Я довго не розумів, чому. Уже тоді він, виявляється, працював на команду Удовіченка, але таємно. А після виборів фактично віддав їм контроль над усім містом: дитсадки, школи, комунальну сферу, комунальні підприємства, більшість членів виконкому та заступників. Так от, вони зібралися і провели імітований мітинг під міськрадою, а потім зупинили на кілька днів усю Полтаву, влаштували колапс. Я тримався, скільки міг. Олександр Шамота і Чепурко, Удовіченко щогодини вмовляли мене дати згоду на підвищення проїзду. Я не здавався. А вони були в змові з перевізниками. Люди страждали, а вони «ламали комедію», обдурювали мене та простих полтавців, які від безвиході штурмували тролейбуси.
— І ви погодилися?
— Ні, рішення про підписання меморандуму в тому вигляді, в якому це було, вони прийняли без мене. Тоді почався мій конфлікт із Шамотою, який кинув і обдурив простих полтавців.
— Що б ви робили в тій ситуації на місці мера Полтави?
— По-перше, я б її не допустив. Треба було взяти в «залізні руки» всіх перевізників, а не «жувати соплі». Заяви по кожному перевізнику щодо нелегальної роботи водіїв є в Держпраці. Там мінімальний штраф 300 тисяч. Це раз. Заява в прокуратуру та СБУ щодо погроз дестабілізувати ситуацію в місті фактично у воєнний час — це два. Заява в антимонопольний комітет щодо зловживання перевізниками своїм становищем. Це три. І нарешті заява в профільні органи щодо порушення договірних умов і нанесення Полтаві та полтавцям шкоди — матеріальної та моральної. Це чотири. У результаті перевізники зрозуміли б: наслідок страйку — тюрма і мільйонні штрафи, втрата всього, «що нажите непосильним трудом». Це лише перший блок заходів. Далі я б об’їхав із депутатами, активістами та заступниками усі підприємства, усі організації, усі двори й зустрівся б з десятками тисяч полтавців. Усе б їм пояснив, до всього б підготував. А потім повів би, як лідер полтавської громади, усіх під прокуратуру, СБУ, антимонопольний комітет та додому до перевізників. Повірте, усе як рукою зняло б, і ми б їх витренували, як моїх вівчарок.
— Цього було б достатньо для комплексного розв’язання проблеми?
— Ні, це попереджувальні заходи. Найголовніше — проаналізувати економічне обґрунтування тарифу. Узяти незалежних експертів, сісти й усе вирахувати. Я стверджую, що тариф 4 гривні — економічно обґрунтований. Перевізники повинні показати чотири бюджети: бюджет ремонту, обслуговування модернізації техніки. Бюджет фонду оплати праці, який у них нелегальний. Бюджет витрат на пальне. Бюджет прибутків так званого навару. Є ще один — корупційний: вони платять перевізнику-матці, який видає всі документи, довідки, домовляється з правоохоронцями та місцевою владою. Це їх «смотрящий». Уся ця банда працювала проти мене на виборах, я для них — страшний сон. Уявіть, я виграв у них суд. Ми порахували: вони втратили за 9 місяців, доки був проїзд 4 гривні, 70 мільйонів гривень, ці гроші залишилися в кишенях людей. І вони не стали, працювали. Що це означає? 4 гривні — обґрунтована ціна.
— А що ж далі, цей транспорт жахливий і небезпечний?
— Потрібно ще було чітко-чітко спланувати фінансування купівлі нових автобусів, переглянути маршрути й грамотно їх розподілити. Зараз у центрі перевізники, як поросята біля корита, вилазять один одному на голову, а вести людей на Говтвянчик, Дублянщину, Огнівку немає кому. Необхідно постійно шукати їм альтернативу, робити це професійно. Треба було займатися кредитом ЄБРР, який передбачає відтермінування та пільговий процент. Вони не робили цього взагалі. Якби не мій авторитет і не героїчна боротьба за кредит небайдужих чиновників із попередньої депутатської більшості, ЄБРР не було б. Вони навіть ледве не зірвали підписання цього договору два тижні тому. Вони — це Удовіченко, Чепурко і їх новий «бідний родич» Шамота. І тепер найголовніше: вони блокують запровадження електронного білета.
— Пропоную про це поговорити детально. Що це і як працює? І чому місцева влада не хоче впроваджувати цю новацію?
— Електронний білет — це картка, якою ви можете розрахуватися за проїзд і отримати знижку. Тоді в автобусі та тролейбусі мільйонер Удовіченко заплатить повну вартість квитка, а наш читач, молодь, безробітний чи пенсіонер, людина з низьким доходом отримає знижку на проїзд. Ми нарешті зможемо знати, скільки в нас реальних пільговиків, який пасажирообіг, скільки необхідно дотацій у сферу комунального транспорту. Перевізники вийдуть з тіні й платитимуть податки та внески в пенсійний фонд. Транспорт міста вийде з тіні, а прості люди отримають справедливу ціну.
Ще ця соціальна картка дасть можливість купувати соціальні ліки зі знижкою, отримувати пільги за іншими програмами та в інших місцях. Це крок до соціального міста. Наприклад, батьки можуть стежити за харчуванням дітей у школах, їхнім пересуванням у громадському транспорті. Але місцеві керівники перешкоджають запровадженню електронного квитка, бо він зламає їм корупційні схеми. Ще раз нагадаю: за це відповідальна команда Удовіченка.
— Як вони пояснюють цю відмову запроваджувати електронний квиток, адже це вимога фінансових партнерів Полтави, наприклад ЄБРР? Плюс це курс на діджиталізацію, про що говорить Президент?
— Говорять, що ніби немає 10 мільйонів гривень для втілення проєкту. Це неправда. На останній сесії вони призначили собі зарплати по 50 тисяч гривень на місяць. У вересні кожен начальник отримає зарплату, премію, надбавки, квартальні — по 100 тисяч гривень. У рік міськрада на зарплати витрачає понад 100 мільйонів гривень. Це вчетверо більше, ніж у Президента Зеленського. Плюс, у таємному режимі на 60 мільйонів збільшили програму ЖКГ: без обговорення, без розрахунків, без жодного папірця, як кажуть у народі, «від фонаря». Ясно, що звідти вкрадуть мінімум 10 мільйонів. А людям на пільговий електронний квиток і соціальну картку грошей немає, як і школярам 1-4 класів на харчування.
— Який же реальний вихід із цієї ситуації, що потрібно робити зараз у першу чергу? Ви обіцяли подати до суду на 50-тисячні зарплати чиновників міськради, що можете сказати про перебіг процесу.
— Вихід один — перезавантаження міськради і її керівників. Саме тому я іду в мери міста. Іду від партії Капліна «За простих людей». До суду я вже звернувся з відповідним позовом. Таке рішення про аномальні фантастичні зарплати — приниження полтавців. У Полтаві середня пенсія — 2 тисячі гривень, реальна середня зарплата — 6, а у них — 50 тисяч. Але суди теж контролює клан Удовіченка, син екс-губернатора — уже давно керівник судів Полтавщини. Якщо я побачу хоча б натяк на використання адмінресурсу, відразу кілька нардепів звернуться до контрольних органів та Президента України. Ми будемо й надалі завжди боротися за простих людей і справедливість.