Виключне використання податків на соціальну сферу — це проїдання бюджету

В цьому тематичному блоці мова піде про необхідність збільшення частини місцевих податків та зборів, які б залишалися в місцевих бюджетах, а також про пріоритетні шляхи їхнього використання. 

Володимир Онищенко вважає, що частина акцизного збору повинна лишатися на місцях. 

— Логіка моя така. У центрі Кременчука стоїть тютюнова фабрика. Вона платить, здається, 1,7 мільярда акцизного збору на рік. Від цього Кременчук не отримує жодної копійки. Все іде у Держбюджет. Але та фабрика там стоїть, вона забруднює повітря, використовує шляхи міста ну і так далі.

— Схожий метод надходжень місцевих бюджетів відстоювала колишня влада, коли мова йшла про видобуток вуглеводнів на Полтавщині. Навколо таких підприємств острівки «екологічного лиха» з’являються. Тому лунали пропозиції частину рентних платежів, які вони сплачують до Києва, залишати на місцях. Ви теж підтримуєте таку позицію?

— Абсолютно розумна позиція.

— Як тоді можна втілити у життя девіз: акцизні збори, рентні платежі — до місцевих бюджетів?

— Думаю, зараз важко просувати цю позицію на законодавчому рівні по одній простій причині. Я ніколи не говорив про попередню владу, але у даному випадку вимушений сказати. Зобов’язання перед Міжнародним валютним фондом не виконані, а кошти від нього отримані. Сьогодні держава поставлена перед такою дилемою: або ми виконуємо вимоги фонду, або не отримаємо фінансування, без якого нині важко обійтися. Тому, думаю, у бюджеті 2011 року про це ще не будуть говорити. Про це важко говорити, коли ненаповнений державний бюджет. Але це необхідно. З моєї точки зору, щоб ситуація зрушила з місця, необхідно 0,1% чи 1% від того ж акцизного збору починати направляти до місцевих бюджетів. Для чого? Щоб сам механізм відпрацьовувався. Його потім можна легко регулювати. А буде економіка на належному рівні — відсоток зросте.

— На які галузі мають направлятися ці гроші? На соціальну сферу?

— Такі кошти, на мою думку, було б ефективно використати в енергозбереженні, адже це — наше завтра. Кошти, які ми використовуємо на соціальну сферу, — це проїдання, це сьогодні. Але ж ми маємо думати про майбутні покоління.

Анна ДОВГОШЕЙ для «Полтавщини»