Розмір тексту

Лариса Гольник: у Ковжоги, Струкова та Мамая конфлікт не зі мною, а із законом

Лариса Гольник Лариса Гольник | Фото: Микола Лисогор

Суддя Октябрського районного суду Лариса Гольник відповіла на звинувачення Олександра Ковжоги

В попередній публікації ми дали висловитися юристу Олександру Ковжозі, який розкритикував суддю Октябрського районного суду Ларису Гольник. В цій публікації ми даємо висловитися самій судді.

Самовідвід у справі Мамая і Матковського

Олександр Ковжога сказав, що у ЗМІ Лариса Гольник виглядає як законослухняна суддя, а в дійсності вона суддя з подвійними стандартами. Він навів приклад, коли, на його думку, Гольник проявила ці подвійні стандарти. Вона прийняла самовідвід за позовом Андрія Матковського до телеканалу «Лтава» і не прийняла у корупційній справі Олександра Мамая. З приводу цього Гольник дала наступну відповідь.

Спочатку суддя розповіла про свої звернення до Олександра Мамая про ремонт будинку, де вона мешкала. Саме відмова у ремонті будинку, на думку Мамая і його представника Олександра Ковжоги, є достатньою підставою для самовідводу судді.

— Я живу в будинку, який належить не тільки мені — це багатоквартирний будинок. Він дуже старий, побудований в кінці 19 століття. Є об’єктом культурної спадщини, оскільки в цьому будинку народився знаний в усьому світі піонер космонавтики Юрій Кондратюк. Я прохала не про ремонт квартири, а просила укріпити фундамент будинку, що руйнується внаслідок зсувів ґрунту. В 2011 році я звернулася на особистому прийомі до міського голови як громадянка, а не як суддя. В черзі стояла так же само, як і інші громадяни. Мені не було відмовлено — Ковжога свідомо каже неправду, управління ЖКГ розглянуло моє звернення і дало відповідь, що проведено розробку проектно-кошторисної документації, але на даний час кошти відсутні, тому ремонт обіцяли зробити згодом. З цього приводу зверталася не тільки я, а й інші мешканці нашого будинку. Я вважаю, що через це жодного упередженого ставлення до Олександра Мамая у мене не могло бути.

Заява Лариси Гольник на прийом до Олександра Мамая. Заява Лариси Гольник на прийом до Олександра Мамая.

Заява Ковжоги про самовідвід Гольник. Заява Ковжоги про самовідвід Гольник.

У своїй відмові Гольник вказала, що мотиви її відводу надумані. У постанові було вказано, що прокурор також не побачив підстав для відводу судді.

— Протягом всього часу, коли справа Мамая була в моєму провадженні, від мера та його захисту до мене надходило не менше 20 заяв про відвід. Вони зверталися зі скаргами до Генерального прокурора, писали заяви у ВККСУ (Вища кваліфікаційна комісія суддів України). Ними створювалися штучні підстави для самовідводу. Наприклад — подавалася скарга не мене, а потім аргументували, що я вже негативно ставлюся і упереджена.

Ухвала про самовідвід Гольник з позовом Матковського. Ухвала про самовідвід Гольник з позовом Матковського.

Також Лариса Гольник розповіла про самовідвід за позовом кандидата в нардепи Андрія Матковського.

— У 2010 році були внесені зміни в закон «Про судоустрій і статус суддів», згідно із яким суддя, який працює, не може бути нагороджений жодними державними нагородами, грамотами. Вважається, що такий момент впливає на суддю і викликає в нього упереджене ставлення. Я отримала від Андрія Матковського грамоту та почесний знак і дійсно вважала, що це може вплинути на об’єктивність. Матковський в один і той же час подав кілька позовів до Октябрського суду. Позов до «Лтави» одночасно перебував і в мене, і в судді Микитенка. Тоді, коли я писала заяву про самовідвід, Микитенко уже виніс ухвалу про заборону Юрію Бубликові показувати в прямий ефір відеоролик. Відбулася фактична підміна автоматизованої системи, учасник процесу вибирав зручного для себе суддю.

Спір за гараж

Олександр Ковжога звинуватив Ларису Гольник в шахрайстві. Він вважає, що вона обманом купила у психічнохворої людини гараж.

Гараж про який йде мова ліворуч. Гараж, який придбала Лариса Гольник,  ліворуч. 

Лариса Гольник відповіла, що історію з гаражем використовують для її дискредитації:

— Здавалося, про цей гараж говорилось багато, але ж знову повертаються до цієї теми. Олександр Ковжога у лютому 2015 року звернувся, як голова ГО «Всеукраїнської спеціальної колегії з питань боротьби з корупцією та організованою злочинністю», до міліції і намагався мене з чоловіком притягнути до кримінальної відповідальності за шахрайські дії. Йому відмовили у внесенні провадження в ЄРДР по цьому факту. Ковжога хотів через суди зобов’язати міліцію здійснювати розслідування, аж поки крапку не було поставлено ухвалою Диканського районного суду — у зв’язку з безпідставністю його скарг.
Одночасно Ковжога та деякі інші зацікавлені особи подали скаргу у Вищу кваліфікаційну комісію суддів. Комісія ретельно розбиралася з питанням гаража і не знайшла підстав для притягнення мене до дисциплінарної відповідальності. Але Ковжога знову «мусолить» це питання. Я була на минулому тижні в Києві і знову мені повідомили, що є нові скарги від Ковжоги.

Щодо самої цієї історії, то Лариса Гольник розповіла:

— Ковжога посилається на те, що договір купівлі-продажу був недійсним, оскільки Євгенія Лутаєнко нібито не усвідомлювала свої дії. При цьому захисник Мамая не розрізняє елементарні речі. Він стверджує, що бабуся була неосудною, тобто вона не могла нести кримінальну відповідальність, тоді коли мова має йти про дієздатність особи, це зовсім інше поняття. Я тривалий час спілкувалися з Євгенією Данилівною. Їй було 85 років, вона дещо забувала, але називала дату свого народження, знала своє прізвище, орієнтувалась у поточних подіях, усвідомлювала, що це її гараж. І вона мала право ним розпорядитися. За рік до укладання договору Євгенія Лутаєнко склала заповіт на свого далекого родича Самохатка, але за життя вона мала право розпоряджатися своїм майном. У серпні 2014 році, через півтора місяці після продажу гаражу, начебто на прохання самої Лутаєнко, вона отримала довідку від лікаря Віктора Волошина, що у неї судинна деменція. Як вона може прохати про таку довідку і водночас бути недієздатною?

— До речі, Волошин — це той психіатр, який періодично опиняється в епіцентрі скандалів. Він займався професійними оглядами і незрозуміло, як Євгенія Данилівна могла звернутися до нього для огляду. Начебто на роботу вона нікуди не влаштовувалася?

— Самохатко подав позов до суду, щоб визнати договір недійсним. На мою думку, він узгоджує свої дії з Ковжогою. Справа потрапила до судді Полтавського районного суду Анатолія Потетія. Я заявила Потетію відвід, на тій підставі, що він раніше, в іншій справі, брав самовідвід і зазначав, що він знайомий та перебуває у дружніх стосунках із багатьма суддями Октябрського районного суду й безпосередньо зі мною, але по цій справі він вирішив, що може бути об’єктивним. Без моєї участі суддя Потетій виніс заочне рішення по гаражу. Він визнав угоду недійсною на підставі посмертної експертизи і дослідження лише частини доказів. Заочне рішення можна винести, якщо відповідач ніколи не був в судовому засіданні. На більшості судових засідань ми з чоловіком були, і тільки на останніх двох — нас не було, в обох випадках — з поважної причини. З моєї точки зору, суддя Потетій допустив багато процесуальних порушень. Звичайно, ми будемо оскаржувати це рішення.

— Також зазначу, що гараж не повинен декларуватися. Це — тимчасова споруда. Декларується нерухоме майно, а не малоцінний розбірний металевий гараж. Гараж придбали за 5 тисяч гривень, бо його можна на металобрухт здавати — він весь розвалюється, йому вже більше 30 років. Тут питання не в гаражі. Олександр Ковжога використовує цю побутову тему для моєї дискредитації як судді.

Судова справа податківця і наркоторговця 

Розповідаючи про суддю Гольник, Олександр Ковжога також навів приклад судових справ, які вела Гольник і які дають засумніватися в її непідкупності.

— Віднедавна мені почали дорікати двома справами — дрібного збувача наркотиків Брижахи і податківця Адамюка. Начебто я дала їм м’яке покарання. Ці дві справи фігурують в характеристиці, яку хотів затвердити голова Октябрського суду Олександр Струков через збори суддів, — розповідає Лариса Гольник.

Щоб пояснити свої рішення по цим справам, Лариса Гольник порівняла їх з іншими подібними справами.

Наркоторговець Брижаха

— Він торгував наркотиками, правоохоронці коли його затримали, то знайшли декілька шприців. При прийнятті рішення я врахувала всі пом’якшуючі обставини. Чоловік визнав свою вину, розкаявся, зазначив і підтвердив документами, що близька людина була онкохвора і він, не маючи роботи, збирав гроші на лікування. Він вчинив так, бо не зміг знайти іншого шляху. Брижаха отримав рік позбавлення волі без конфіскації майна. Вважаю, що з мого боку порушень не було. Апеляційний суд засудив його до 3 років позбавлення волі.

Майор Бих

— У той самий час у мене була справа начальника лінійного пункту міліції на станції «Полтава-Київська» майора Биха, який придбав 3 кг макової соломки. До мене ця справа розглядалася суддею Редько. Вона перекваліфікувала обвинувачення зі ст. 307 ККУ (збут наркотиків) на ст. 309, нібито він 3 кг макової соломки тримав для власного вживання. Апеляція це рішення скасувала і направила на новий судовий розгляд. Відтак справа потрапила до мене. Бих у мене отримав 6 років позбавлення волі. За цю справу мені деякі люди руку тиснули, дякували, казали, що не вірили, що цей злочинець опиниться за ґратами. Однак ні Ковжога, ні Струков ніколи про цю справу не згадають, хоча від кого я швидше могла б отримати пропозицію неправомірної вигоди — від дрібного торгівця разовими дозами, чи від наркодилера, який прикривався керівною міліцейською посадою?

Податківець Адамюк

— Він частково визнав вину. Пояснював, що гроші брав для забезпечення підрозділу, яким керував. У нього були надзвичайно позитивні характеристики. Я вважала, що його виправлення можливе без ізоляції від суспільства. Він у мене отримав 5 років умовно. В апеляції він перестав визнавати вину, змінив адвоката, змінив позицію, можливо це вплинуло на апеляційний суд. Апеляційний суд засудив на 5 років позбавлення волі.

Справа Передерія

— У нас у свій час брали на хабарах трьох начальників споживзахисту: Конотоп, Передерія, Ківу. Справа Олега Передерія надійшла до мене. З усіх цих трьох — реально «сидів» тільки Передерій. Він абсолютно не визнавав свою вину, хоча були докази. Навіть намагався перекласти відповідальність на власного сина, який виступив посібником в отриманні хабара. Олег Передерій отримав 5 років позбавлення волі, апеляція дещо пом’якшила цей вирок.

— І знову ж таки, ні Ковжога, ні Струков не зацікавлені у таких порівняннях, бо свого часу доклали значних зусиль, щоб Конотоп уникла реального покарання.

Підсумок

— Конфлікту у мене ні з Ковжогою, ні з Трихною, ні з Мамаєм немає. Моя точка зору така, що є конфлікт у цих осіб, як і в Струкова, із законом. Я сподіваюсь, що новий прокурор області дасть поштовх до розслідувань у їх справах. Всі їхні обвинувачення стосовно мене робляться для того, щоб я не була суддею. Мабуть, для верхівки місцевої влади є вкрай небажаною та суддя, з якою не можна «вирішити питання».

— Чому ви не взяли самовідвід у справі Олександра Мамая, щоб до вас не було ніяких претензії? Олександр Ковжога зазначив, що у вас був особистий інтерес. Можливо, ви хотіли помститися за те, що вам не відремонтували будинок. Можливо, як громадський активіст, хотіли засудити великого чиновника, якого багато хто звинувачує в корупції.

— Спочатку справа Олександра Мамая надійшла Анатолію Савченку. Він написав самовідвід. Потім справа надійшла судді Шевській, вона не мала повноважень судді і потім справа уже надійшла до мене. Суддя повинен розглядати справи, які надходять. Зловживанням самовідводом — це порушення правил суддівської етики. Якщо не подобається справа, не можна просто так передати її іншому судді. На мою думку, судді, які після мене брали самовідвід, порушили кодекс суддівської етики. Я вважаю, що Мамай та Ковжога незаконним шляхом змушували мене взяти самовідвід чи задовольнити відвід із надуманих підстав. Я не була ніяким активістом — я суддя.

— Те що я зараз присутня в медіа-просторі, як суддя-викривач, то я просто відкрита до спілкування зі ЗМІ, мені нічого приховувати і легко про все розповідати. Я не кажу, що я найкраща. Це недоброзичливці навмисно перекручують мої слова. Суддів, які чесно виконують свою роботу, — багато. Однак, шкода, що колеги не наважуються відкрито висловити мені свою підтримку, забуваючи, що самі можуть опинитись у подібній до моєї ситуації тиску з боку високопосадовців.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»

Останні новини

Полтавщина:

Запропонувати тему