Адвокат Олександр Ковжога поставив під сумнів чесність судді Лариси Гольник

Розповідь Олександра Ковжоги розпочалася з того, що випадок «познайомив» його із суддею Октябрьского райсуду Полтави Ларисою Гольник під час резонансної справи, яка поділила політичну і юридичну спільноту Полтави на два ворожі табори. Ковжога був адвокатом мера міста Олександра Мамая в корупційній справі, а суддя Гольник вела цю справу.

Після суду над Мамаєм суддя Гольник стала відомою медіа-особою як борець проти корупції в судовій системі. Ковжога нам заявив, що Гольник насправді нічим не краща від тих, з ким бореться. Щоб довести це Ковжога навів наступні факти.

Самовідвід в справі Мамая і Матковського

Олександр Ковжога говорить, що в ЗМІ Гольник виглядає як законослухняна суддя, а в дійсності вона суддя з подвійними стандартами. Щоб довести це він навів приклад прийнятого і не прийнятого самовідводу у справах щодо 2 різних політиків в один і той самий час.

В травні 2014 року відкрилася корупційна справа проти мера Полтави Олександра Мамая. Його звинувачували в тому, що на сесії міськради він голосував за передачу комунальної землі в оренду під павільйони своїй падчерці.

Судова справа була передана в Октябрський районний суд і потрапила в руки Гольник. Одразу Мамай заявив декілька клопотань, і одне із них було про відвід судді Гольник. Мер пояснив, що свого часу суддя Гольник зверталася до нього з проханням відремонтувати та укріпити стіни в будинку на Стрітенській (Комсомольській), 4, де вона проживає. Мер і його адвокат Ковжога вважають, що в даній ситуації є конфлікт інтересів і треба змінити суддю. Перше клопотання суддя відвела. Таке ж клопотання подавав Ковжога вдруге 31 жовтня 2014 року, але Гольник знову відмовила.

Гольник у відмові пояснила, що підстави для самовідводу надумані. Хоча Ковжога впевнений — неприязне ставлення Гольник до Мамая було, оскільки її будинок так і не відремонтували.

Однак за декілька днів до клопотання Ковжоги, 22 жовтня Лариса Гольник сама взяла самовідвід в справі за позовом Андрія Матковського до телеканалу «Лтава». У самовідводі Гольник пояснила, що перебуваючи на посаді міського голови Матковський неоднаразово нагороджував її грамотами за сумлінну працю і професіоналізм.

В той час проходили вибори депутатів до Верховної Ради. Як розповів Олександр Ковжога, Юрієм Бубликом був відзнятий провокативний матеріал на Андрія Матковського. Останній подав до суду, щоб «Лтава» втрималася від дій і не пустила у ефірі цей ролик.

Цікаво, що коли Лариса Гольник взяла самовідвід, ця справа потрапила до голови Октябрського районного суду Олександра Струкова і він задовольнив позов Матковського і ролик на «Лтаві» так і не показали.

Як вважає Ковжога, Гольник не хотіла сваритися ні з Бубликом, ні з Матковським, тому і взяла самовідвід.

— У разі, якщо б вона задовольнила позов Матковського, то вона б отримала осуд від Бублика, який позиціонує себе як патріот і громадський активіст. Якщо б відхилила, то «Лтава» показала повну нісенітницю і суддя потрапила під немилість від Матковського, який був потенційним кандидатом в нардепи. Коли до Гольник потрапила справа Мамая, то вона хотіла його засудити. Можливо, щоб привернути до себе увагу і засудити великого чиновника, якого багато хто звинувачує в корупції. Можливо, помститися за те, що їй не відремонтували будинок. Не важливо який мотив, в цій справі у судді був особистий інтерес, а суддя має бути абсолютно нейтральним у вирішенні справи. Гольник показала вибірковість правосуддя, — вважає Олександр Ковжога.

Спір за гараж

Олександр Ковжога звинуватив Ларису Гольник в шахрайстві:

— У Гольник є машина, але гаражу немає. По сусідству з Гольник проживала Євгенія Данилівна Лутаєнко, 1929 року народження, яка мала низку тяжких захворювань та психічні вади здоров’я. Лутаєнко мала рідних, а саме Сергія Самохатка, який був її спадкоємцем. Суддя «поклала око» на гараж, який знаходиться у неї поряд з будинком, який належав Лутаєнко та Самохатку. Гаражем користувався Сергій, де тримав свої особисті речі та предмети. У 2014 році Гольник на листу формату А-4 завчасно друкує договір купівлі-продажу, тільки залишає місце для вписання продавця, покупця та свідків. Змушує поставити підпис Лутаєнко в якості продавця, але текст в договір вписувала інша особа. Отримавши документ, суддя негайно повикидала з гаража все майно, що належить Самохаткові, а потім зателефонувала йому та стала вимагати, щоб він негайно забирав речі з подвір’я. У 2015 році Самохатко звернувся до Полтавського районного суду. Відповідачами виступали суддя та її чоловік-блогер. Неодноразово направлялися повістки Гавриленку і Гольник, але вони їх ігнорували, до суду практично не ходили. 23 вересня 2016 року суд без їх участі прийняв рішення та визнав договір купівлі-продажу, який укладений між Лутаєнко та Гавриленко, недійсним, головна підстава — Лутаєнко на час вчинення правочину була неосудна.

Суд по підполковнику податкової

2013 року Гольник розглядала корупційну справу начальника слідчого управління Державної податкової служби у Полтавській області, який був і заступником начальника управління податкової міліції області.

2011 році прокуратура Полтави порушила кримінальну справу проти керівника фірми «Техінпром», яка займається виготовленням та ремонтом нафтогазового обладнання. Керівника звинуватили в ухилення від сплати податків підприємства і підроблення службових документів.

Проведенням досудового слідства у кримінальній справі займався слідчий відділ податкової міліції ДПА у Полтавській області.

Підозрюваний підполковник поліції зустрівся з сином керівника фірми, і запропонував за 80 тисяч «вплинути» на слідчого, що веде справу. Тобто, перекваліфікувати злочин і звільнити директора підприємства від кримінальної відповідальності.

Після такої пропозиції син керівника підприємства звернувся до УБОЗу. 80 тисяч мали бути передані через посередника у кафе «Шахеризада». Посередник прийшов, гроші отримав, після чого його затримали правоохоронці.

В суді підполковник свою вину визнав частково. В постанові судді Гольник говорилося, що якщо службова особа виконала певні дії, спрямовані на одержання хабара, але не одержала його з причин, які не залежали від її волі, такі дії належить кваліфікувати як замах на вчинення цього злочину.

Оскільки посередник, коли тікав, то викинув пакет, внаслідок чого гроші підполковник не отримав. Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що дії підполковника слід кваліфікувати як закінчений замах на отримання хабара. Також суд не знайшов підтвердження тому, що підполковник вимагав хабар.

Обставинами, які пом’якшують покарання підсудного, суд визнав щире каяття. Також суддя Гольник побачила прагнення підполковника податкової до виправлення.

Суд призначив основне покарання 5 років позбавлення волі і позбавлення звання підполковника, але застосував іспитовий строк на 3 роки заборонивши виїжджати за територію України. Підполковнику повернули заставу і розмірі 76 500 тис грн.

Після такого рішення суду прокуратура подала апеляцію. 23 грудня 2013 року Апеляційний суд виніс вирок для підполковника — 5 років позбавлення волі.

Ми надали можливість висловитися одній стороні конфлікту — Олександру Ковжозі, тепер чекаємо на відповідь Лариси Гольник.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»