Фронтмен «Другої ріки» вперше отримав задоволення від власного альбому

28 лютого до Полтави приїхав гурт «Друга ріка». Музиканти у концерт-холі «Villa Крокодила» зіграли як добре відомі пісні, так і з нового альбому «Supernation», в якому відображаються нинішні трагічні події в Україні — війна та загибель тисяч героїв на сході країни. Перед концертом фронтмен Валерій Харчишин та барабанщик Олексій Дорошенко дали «Полтавщині» ексклюзивне інтерв’ю.

— Валерію, розкажіть як тривала робота над новим альбомом «Supernation», у десяти піснях якого відображається ситуація в країні. Яка пісня стала для вас найулюбленішою?

— Говорячи відверто, мені взагалі подобається те, що ми зробили. Це перший альбом, який я від початку до кінця слухав у машині не один тиждень не для того, щоб аналізувати музику, а просто, щоб послухати, не для роботи, просто отримати задоволення. І так, я його отримав вперше в житті. Мені подобається перша пісня з альбому. Вона починається з intro і переходить в пісню «Париж дай мені вогню», але назва не подобається. Пісню «Хто, якщо не ти» мені подобається грати наживо, співати на концертах, бо є пісні з наших попередніх альбомів, які, м’яко кажучи, вже взагалі б не хотілося співати, трішки набридли. Але коли ти виходиш на сцену і отримуєш якийсь хітбек від людей, то хочеш не хочеш, починаєш співати і забуває про те, чи подобається вона тобі, чи ні, просто живеш на сцені.

— Останнім часом ви часто їздите на схід України, даєте там концерти для наших бійців. Які пісні для них ви граєте?

— Там невеличкі виступи були, я б не сказав, що це великі концерти — п’ять-шість треків.

Олексій Дорошенко: 

— Переважно граємо відомі пісні і «Я чую».

Валерій Харчишин:

— Граємо у напівакустичному, напівдворовому форматі.

— Після концерту захисники підходять до вас, дякують.

— Їм, мабуть, більше потрібне спілкування, ніж те, що ми співаємо.

Олексій Дорошенко:

— Ні, потрібно.

Валерій Харчишин:

— Їм потрібні розмови. Вони там у своїй атмосфері «варяться». Як правило, спілкування довше, ніж концерт. Ми мали поїхати до Краматорська, там стався вибух. У Маріуполь планували, але скасували, оскільки там загинули люди. Але найближчим часом маємо поїхати, не скажу коли, щоб не було ніякої провокації.

Друга ріка — Я чую (Полтава, 2015.02.28)

— Декілька місяців тому до вас після концерту підійшла сфотографуватися дівчина-снайпер, терористка...

— На ній не було написано, що вона терористка. Прийшла дівчина, сфоткалась, таких людей буває дуже багато.

— Після того Ви сказали, що більше не будете фотографуватися.

— Ну це брехня. Вчора був концерт і позавчора, ми спілкувалися і фотографувалися.

Олексій Дорошенко:

— Як можна відмовити людям сфотографуватися, вони ж прийшли.

Валерій Харчишин:

— В Умані ми були вперше, прийшло дуже багато людей, аншлаг.

— Окрім музики ви активно займалися соціальними проектами, декілька років тому проводили благодійний марафон «Я буду жити» направлений на боротьбу з лімфомою. У майбутньому, які ще благодійні акції та проекти плануєте?

— Ми б хотіли повернутися до цієї теми і допомагати хворим, але сьогодні, на жаль, люди не готові. Народ змучений економічно і фінансово. В кишенях порожньо і вони ледь допомагають армії, військовим хворим чим можуть. Сьогодні провести таку акцію — це просто зібрати нулі. Тому доки що ми такі акції не плануємо, а якщо і плануємо, то вони так чи інакше пов’язані із подіями на сході України.

— Валерій, ви любите гірськолижний спорт, цієї зими у Вас був час на відпочинок та катання на лижах?

— Ми б не поїхали, якби не концерт в тих краях, у горах. Ми відпочили родинами, зібрали свої сім’ї і таким чином, можливо, навіть реабілітувалися перед своїми родинами, бо дуже рідко бачимося. А так ми виступили і на декілька днів залишилися в горах, мені вдалося покататися на лижах.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»