Розмір тексту

Боєць з Полтави про лікування у Литві: «Вони роблять все, щоб допомогти Україні»

Віктор і український лікар, який вивіз його з Донецька після поранення Віктор і український лікар, який вивіз його з Донецька після поранення | Фото: Волдіс Ажубаліс

Полтавський воїн АТО розповів про медицину у Литві

Полтавець Віктор Трофименко місяць перебував на реабілітації у Литовській Республіці. Ми розпитали його про відношення литовських лікарів до українських військових, медицину у Литві і про інтернетизацію лікарень.

— Вікторе, розкажи, будь ласка, про медицину у цій країні, де Ти перебував місяць.

— У лікарні тебе тримають 5-7-10 днів. У реабілітаційному центрі говорять, що ми тебе лікуємо, а не тримаємо. Потім — реабілітація, яка може тривати довго. Але не варто їх плутати: лікування і реабілітація — різні речі. Вона може тривати довго.

Обстежують ґрунтовно, уважно, пильно. Якісь намагання пацієнтів притягнути собі діагноз за вуха — абсолютно нівелюються. Після ретельних обстежень, вони роблять ґрунтовні висновки. Педантична робота лікарів. Використовують сучасне обладнання. Багатоступінчасті дослідження.

Вважаю так, половину часу в лікарні діагностують, потім призначають терапію, а далі — на реабілітацію. Іноді це може буде поетапно — лікування — реабілітація.

Там намагаються максимально робити так, щоб ти повернувся в суспільство адаптованою людиною, навіть якщо це стосується серйозних невиправних травм. Далі — реабілітація.

— Кого Ти побачив у якості пацієнтів у лікарні?

— В основному в лікарнях лежать літні люди — дідусі, бабусі. Люди з сезонними загострюваннями. Люди середнього і молодшого віку в лікарнях практично не лежать. Часто роблять профілактику — раз на рік-півтора проходять обстеження. Плюс зі страхової медицини — вона у Литві є, і державна, і недержавна. Прагматичний підхід до здоров’я перетинається з традиціями Католицької церкви. Тобто, Твоє тіло — та річ, яку потрібно берегти змолоду. Ти маєш слідкувати за своїм здоров’ям і будеш жити повноцінним і здоровим життям. Ти маєш бути обачним у плані шкідливих звичок. Зловживати алкоголем не для них. За весь час я бачив всього трьох пияків.

— Яке ставлення було у медичного персоналу? Що здивувало там?

— Лікарі і медсестри дуже уважно ставляться. Купа тривожних кнопок — натиснути і вони підійдуть у кімнату. В столичних лікарнях є доступ до інтернету, планшети над кожним лікарняним ліжком. Це була лікарня-клініка. Навчальні аудиторії, дуже гарна наукова школа. Литовські лікарі доволі педантичні в роботі. До нас вони в принципі дуже приязно ставились. В столиці вони переважно російськомовні.

— Якого віку?

— 45-50 років.

— Що вони говорять про ситуацію в Україні?

— Вони не розуміли про що йдеться. Чесно кажучи, у Литві не було нормального представлення новин, реальних, те, що твориться в Україні. Навіть ті, хто підтримують Україну, вони часто слухають російські канали, намагаючись для себе хоч щось зрозуміти. Яка каша в тих головах там твориться — зрозуміло.

— Скажи, звідки в них досвід реабілітації військових, якщо останні такі криваві події були в них в 1991 році?

— Все одно є загиблі і поранені в місіях литовці — Афганістан, Ірак. Литовські поліцейські й спецназівці навчають там місцевих.

— Останнім часом дуже сильна підтримка литовських волонтерів? Ти відчував її?

— Вони роблять все, щоб допомогти Україні: хтось десь копійку передасть, хто пакунок передає. Нам волонтери привозили їжу. Сама їжа була нормальною, кращою, ніж у наших лікарнях.

— А з пересічними людьми спілкувався там?

— Так, вони дивились на нас, як на прибульців. Тим більше, що ми добровільно пішли воювати. Ми пояснювали, що це — не громадянська війна, це абсолютно інша річ — війна гібридна — Росії проти України. Вони щиро бажали, щоб все закінчилось.

(далі буде)

Роман ПОВЗИК, Аліна КОСТИРЯ

Останні новини

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему