Могилу Шевченка на Чернечій горі охороняли від людей

Цього року з ініціативи обласного представництва руху добровольців «Простір свободи» Канів відвідало 90 полтавців. Допомогли у цьому спонсори-благодійники, які надали транспорт. Ну і, звісно ж, така велика кількість людей зумовлена тим, що для багатьох це була перша поїздка на могилу Шевченка. Для декого ж, як наприклад для правозахисниці Зої Коваленко, візит на Тарасову гору став знаковим.

— Я була тут 20 років тому, з оцим Шевченком, — вказує Зоя Коваленко на вишитий портрет Кобзаря. — Нас тоді не пустили до Тараса, порвали цю вишивку, і оце через 20 років ми все одно з нею, бо я ж потім приїхала і її відновила. У нас у Полтаві перший у світі, не тільки в Україні, живий пам’ятник Тарасові. 18 травня 1861 року, коли якраз прах Тараса привезли в Київ, наша громада полтавська, інтелігенція посадили дуб. Хотіли в самій Полтаві, звичайно, та влада не дала. Тоді вони вийшли за Полтаву. Там був приватний сад Гусона. Він — чех за національністю, але був великий патріот України, і ото він дозволив у своєму саду посадити той дуб.

Полтавська делегація мала колоритний вигляд на тлі інших. З собою привезли десяток вишитих картин шевченківської тематики. А ще наші земляки привезли щойно почате триметрове полотно, на якому, у вигляді дорожньої карти, хочуть вишити шлях праху Шевченка від Петербурга до Канева. Представити її спільноті планують у липні, на честь автопробігу в пам’ять про Шевченка. А на Тарасову гору привезли для того, аби хоч кілька хрестиків вишити саме на цій святій для українства землі.

Посадовці покладають квіти

Задоволення від поїздки до Канева трохи зіпсували міліцейські кордони, які тримали простий люд біля підніжжя гори. Враженнями від поїздки поділився представник обласного осередку громадської організацій «Простір свободи» Євген Янкевич. На його думку, більшість полтавців поїхали до Канева свідомо, адже окрім самих відвідин Тарасової гори, жодних інших принад їм не обіцяли:

— Не було анонсовано заходів розважальних, як перший раз, коли їздили, був концерт. Люди просто самі за покликом серця взяли і поїхали вшанувати Шевченка. Також дуже приємною була атмосфера, вона кожен рік видозмінювалася. Цього року дуже цікавою була виставка народних промислів, минулі роки цього не було. І також дуже привітні місцеві люди. Прикро вразило, що чи місцевою, чи центральною владою було зроблено такі застережні заходи по додержанню дисципліни і порядку, що простим громадянам було дуже важко вчасно підійти до могили Шевченка і вшанувати. Начебто її охороняли від людей. Або купку чиновників охороняли від людей. Напевно, це така тенденція часу.

Олена ЗАДОРОЖНА для «Полтавщини»