Мер Полтави сприятиме будь-якому інвестору, який побудує сміттєпереробний завод

Нещодавно ми писали про доведених до відчаю жителів Макухівки, які живуть біля міського сміттєзвалища.

Щоб більш детально ознайомитися з цією проблемою, ми зустрілися з одним із депутатів Полтавської міськради, який вів цю проблему, але не захотів назвати свого прізвища, щоб «не полоскали моє ім’я в коментарях».

За словами депутата, за останній час з проблеми побудови сміттєпереробного заводу під Полтавою проведено маса зустрічей та навіть підписані договори з інвесторами:

— Але виникла така ситуація: ми договір підписуємо, але інвестор нічого не робить, приходять нові претенденти, вони також хочуть, то що робити? Ми тоді змушені відмовлятися від попередніх домовленостей і вести розмову із новими претендентами. І ось прийшов до нас новий американський інвестор (а без інвестора завод за сучасних умов міська рада збудувати не зможе), який давав нам кредит в 2,8%, під державні гарантії. Поїхали за цими гарантіями в Київ, нібито все добре, але у серпні 2013 року державні чиновники нам відповіли, що ні, гарантій давати не будемо. А ми ще й вимагаємо від інвестора дати нам мільйон гривень на розвиток міста, щоб прив’язати його до цього проекту. Тому після усіх революційних та кризових подій в Україні американці почали «віднекуватись», хоча ми ще не втрачаємо надію, щоб зацікавити їх.

Також депутат розповів про небезпеку піару на темі сміття:

— Окремі місцеві політики та численні активісти підбурюють жителів Макухівки, щоб ті перекривали дорогу на звалище. Але там відстань від селища витримується, ресурс ще витримується, договір ще чинний протягом 2 років. Є виділена земельна ділянка під завод, вона огороджена. Тому зараз потрібно не збурювати людей, бо перекриття дороги призведе до колапсу Полтави, а виходити із конкретними пропозиціями до місцевої влади. Міський голова Полтави надасть усіляку і повну допомогу будь-якому інвестору, який готовий вкласти кошти у побудову сміттєпереробного заводу. Нехай нова влада, нардепи Бублик та Каплін приносять у місто кошти, а не роблять так, щоб коштів навпаки не було, бо їм особисто не подобається Мамай. Але ж Полтава — це не Мамай, а 300-тисячна громада.

Наостанок депутат висловив своє бачення майбутнього заводу:

— До слова потрібно сказати, що в жодному обласному центрі сміттєпереробного заводу немає. Конвеєри, де сміття люди сортують — це не те. Завод у Києві — це старі технології. А ми хотіли б побачити завод, де застосована технологія високотемпературного піролізу, де відходи становили б 0,67-080% від завантаженої маси сміття. Окрім цього там повинна бути система фільтрації, яка б збирала сажу для вироблення технічного вуглецю.

Ян ПРУГЛО, «Полтавщина»