Полтавські активісти пересварилися через пам’ятник героям Майдану

У Полтавській обласній державній адміністрації мав пройти відкритий конкурс на кращу ескіз-ідею пам’ятного знаку вшанування подій Майдану. Журі, до якого входили спеціалісти, громадські активісти та чиновники, які компетентні в даному питанні, мало визначити із представлених робіт ті, які будуть розміщені для інтернет-голосування на офіційних сайтах полтавської ОДА, обласної та міської ради. Тобто, переглянувши роботи, у бюлетень кожен з членів журі мав поставити бали, які він вважав за потрібні (учасники для неупередженості конкурсу були зашифровані). Для цього була розроблена спеціальна шкала оцінювання. Наче все було зрозуміло, але за давньою українською традицією почали з ідей і пропозицій, які несподівано переросли в таку гарячу дискусію, що в кінці склалося враження, що мало хто з журі розумів, яке рішення вони прийняли і для чого вони взагалі зібралися.

Перша проблема, при якій все ще було спокійно, була з приводу найменування пам’ятника — чи він носитиме назву Небесної Сотні, чи Героїв Майдану, або взагалі всіх героїв, які поклали життя за незалежність України.
Швидко дійшли до думки, що треба зробити два пам’ятника — героїв Майдану (більшість погодилися, що назва «Небесна cотня» пов’язана саме з Київськими подіями) та загальний пам’ятник героїв України.

Проект пам'ятного знаку (Збільшити)

(Збільшити)

Заступник директора по науковій роботі Полтавського краєзнавчого музею Володимир Мокляк говорив:

— Революція на Майдані була початком боротьби за сьогоднішню незалежність, яка скоро переросла у війну з Росією, і не відомо коли закінчиться, і скільки ще буде жертв українських героїв. Тому пропоную там, де був штаб полтавського Майдану, це червона зала ОДА, встановити пам’ятну дошку Героїв Майдану, а на місці колишнього пам’ятника Леніна збудувати цілий комплекс пам’яті борцям за незалежність України.

Владиці Федору (архієпископ Полтавський і Кременчуцький) така пропозиція сподобалась:

— Сьогодні в нас вже не Небесна сотня, а небесна гвардія. Небесна сотня стала першою жертвою в новій Українській революції. Але скільки ще хоробрих життів втратила Україна у боротьбі. Треба поставити пам’ятник Небесній сотні, а на площі Леніна, побудувати комплекс загиблим за незалежність України і там обов’язково поставити церкву на честь всіх святих землі Української. В критичні дні людина йде в храм. Ми ще не відбудували храми зруйновані Радянським Союзом, так що було б правильно поставити там церкву.

Владика Федір емоційно доводить свою позицію

Один із членів журі підставив під сумнів саму систему голосування:

— Коли ОДА і обласна рада Полтави задумували конкурс проекту пам’ятної споруди, то ідея була, щоб участь у конкурсі брали абсолютно всі полтавці, навіть кухарки. Тому й голосування повинно бути відкритим, а не кулуарно, як ми зараз вирішуємо. Треба провести голосування в інтернеті, це буде оперативно і доступно. Люди проголосують, ми зберемося і наступний раз будемо далі щось вирішувати.

Микола Підгорний

Голосування в інтернеті не всім сподобалося, дискусія почала набирати обертів. Член національної спілки художників України Микола Підгорний зауважив:

— Спеціалісти повинні вести народ за собою. І рішення повинні приймати в цьому питанні тільки спеціалісти, а в інтернеті буде голосувати будь-хто і без усвідомлення. Так не можна приймати рішення.

Найгостріше стало питання щодо місця встановлення пам’ятника, яке поставило в глухий кут комісію і заплутало розгляд справи.

Робота яка не пройшла конкурс (Збільшити)

Голова громадської спілки Ліги громадських організацій «Полтавська громада» Віра Маслак сказала:

— Я, як представниця Майдану, хочу сказати, що коли проїжджаєш повз ОДА, то туди голова сама собою повертається, там розгорталися основні події Полтавського Майдану і там треба ставити пам’ятник. На жаль жертви в Києві були не останніми, і треба вшанувати і їх пам’ять. Я нещодавно приїхала зі Сходу, бачила яка там ситуація, треба вшанувати тих хлопців які загинули на Сході України.

Деякі члени журі категорично заперечили можливість встановлення пам’ятника біля ОДА, посилаючись на поради архітекторів, говорили що це місце не підходить, бо порушує план забудови міста.

Багато хто погоджувався з владикою Федором про побудову церкви, навіть висловлювалися такі радикальні думки, що Ленін зіпсував місце, треба його освятити через церкву, просто пам’ятник там ставити не треба.

Директор департаменту інформаційної діяльності та комунікації з громадськістю Олег Пустовгар підняв витання, яке ситуацію ще більш заплутало:

— На Сході бійці чекають бронежилетів, тому буде неправильно, якщо ми оголосимо конкурс на цілий комплекс пам’яті борцям за волю України. Це треба робити, коли буде нормальна бюджетна ситуація. І окремо вшануємо двох вбитих на Майдані полтавців. А декоративне панно біля ОДА можна зробити зараз. В інтернеті конкурсне голосування не треба робити, це буде не чесно, один із учасників може накрутити собі голоси і незаслужено виграти.

Владика Федір наполягав, що не можна відкладати побудову церкви:

— Храм можна зробити і без бюджетних коштів, треба збирати своїми силами, як не раз робила церква.

Цікаву позицію висловив голова Полтавського обласного осередку Національної спілки художників осередку Юрій Самойленко:

— Треба порушути питання про побудову церкви, яка б об’єднувала всі конфесії, бо на Майдані стояли і католики і протестанти. А конкурс не потрібно зупиняти, а то ми це залишимо та скоро про нього забудемо.

Після цього одразу розпочалася дискусія з приводу московського патріархату, який був проти Майдану. Позиція заслуженого архітектора України Євгенія Ширая була різкою і ускладнила ситуацію ще більше:

— Конкурс розпочався, але роботи непрофесійні, годиться тільки робота з барельєфом. Від Шевченка ідемо до пам’ятника Загиблим козакам, а звідти — на схил (оглядовий майданчик). Ось там треба поставив хрест із мореного дуба з Ворскли. На площі Леніна будувати не можна, всіх хто те місце вибрав для проекту, потрібно зняти з конкурсу. Та й для чого потрібні такі масштабні проекти, чи хтось підраховував скільки воно все коштує?

І тут голова громадської «Українське керамічне товариство» Олесь Пошивайло долив масла у вогонь:

— Капличка — не пам’ятний знак, це релігійна споруда, про що ви тут говорите? А барельєф — це несерйозно, ми хочемо дошку якусь вліпити, при Радянському Союзі таких дошок вже вдосталь наставили. Повинен бути пам’ятник, або пам’ятний знак. Ви так принизите пам’ять про героїв Небесної сотні, спаплюжите ідею, ми не повинні це дозволити. А щодо церкви — на місці одного ідола ви хочете поставити іншого. Люди ходили до вождя, культу Леніна, а тепер до релігійного культу. Треба просто зробити хороший парк.

Владика Федір заперечив, сказав, що ті що ходять в церкву, до Леніна не ходили.

Тут уже всі почали перекрикувати і перебивати один одного. Хтось говорив, що в інтернеті не треба голосувати, бо покидьки в коментарях паскудять героїв, їм відповідали, що конкурс у зв’язку з військовими діями припиняти не можна і треба будувати цілий комплекс.

Сергій Дудка, представник Майдану, який був у Києві і в Полтаві, хотів примирити сторони:

— Я хочу щоб все було скромно. Молитва — це звернення до Бога, так що церква не обов’язково потрібна. Звертатися до Бога можна і в інших місцях. А гроші Майдан на пам’ятник і сам збере.

Владика Федір не погоджувався все одно:

— Я вболівав за те, щоб там стояв храм, якщо ми будемо чекати, то там знову буде стояти Ленін. Треба будувати невеличкий храм. Чому в цьому місці не може бути церкви? Поставте храм і ви побачите, що це правильне рішення. Якщо там ставити пам’ятник Мазепі, чи комусь іншому, то можуть бути суперечки, а в храм всі ходять.

Через півтори годині сперечань, журі звернуло увагу на те, що сьогодні вони мали обрати роботу, а тепер взагалі не знають, чи треба проводити конкурс.

Голова засідання, перекрикуючи інших, взяв слово:

— Так що нам робити, яке ми прийняли рішення? Отже, жодна робота не пройшла? Треба оголосити другий тур конкурсу? Чому ми не голосували ні за кого, а тільки сперечалися? Я, як експерт, вам говорю, що біля Леніна церква не поміщається. А от перед ОДА можна поставити церкву. Тоді нам треба визнати, що серед представлених робіт немає достойних.

Присутні погодилися з тим, якщо в більшості робіт місцем для пам’ятника обрано площу Леніна, то вони конкурс не проходять, і треба оголошувати другий тур.

Слово нарешті виборов голова громадської організації «Молодь майдану» Роман Іщенко, який знову порушив тему інтернету і релігії.

— Якби не соціальні мережі, то б не було такої кількості людей у Києві. Інтернет зібрав мільйон на революцію. Якщо ми побудуємо 10 церков, то більш віруючими не станемо. А комплекс треба побудувати на площі Леніна. Він має бути скромним, але величним.

Віра Маслак була проти довгих дискусій:

— Не треба сперечатися, треба робити. Ми з дівчатами табличку на постамент прикріпили «Небесна сотня», довго не сумнівалися. Люди віддавали життя швидко, а ви займаєтеся демагогією. Люди на Віче проголосували за пам’ятник біля ОДА, про що тут можна сперечатися?

Більшість архітекторів погоджувалися, що замість пам’ятника Леніну церкву будувати не потрібно, для неї на площі не вистачить місця, тому більшість конкурсних робіт, які стосувалися площі Леніна, не підходять. Але також прозвучала слушна думка, що якщо всім проектам відмовити, то це буде несправедливо стосовно до учасників, бо таке рішення вони прийняли щойно, а конкурсанти про це не знали.

Насамкінець присутні все ж таки проголосували за те, що треба провести другий тур, де всі роботи будуть враховуватися (крім однієї, яку визнали непрофесійною), але відмітили, що готової роботи немає. Також уточнили, що пам’ятник має знаходитися поблизу ОДА.

За попередніми умовами конкурсу сьогодні мало вже розпочатися голосування на офіційних сайтах облдержадміністрації, обласної ради та управління культури, але як бачимо його немає. Бюлетень куди журі повинно було ставити бали залишився порожнім,а подальша доля проекту туманна.

Від себе хотілося б сказати, що дискусія це добре, видно що журі хвилювало те про що вони говорили, але перед тим як починати конкурс, треба було вирішити два основні питання — виділеної землі від міської влади на пам’ятник, та виділених коштів, а без цього конкурс — це тільки розмови.

Микола ЛИСОГОР, «Полтавщина»