Пацієнтка Кременчуцького тубдиспансеру: «Не займайтесь самолікуванням»

«Полтавщина» продовжує описувати побачене і почуте під час прес-туру кременчуцькими протитуберкульозними закладами, який організували головний лікар Полтавського обласного Центру здоров’я Ніна Дурдикулиєва, головний фтизіатр області Володимир Печериця, представники БО «Світло надії». Ми відвідали поліклінічне відділення Кременчуцького обласного диспансеру, лікарню при Кременчуцькій колонії № 69 та стаціонарне відділення Кременчуцького диспансеру.

Пункт третій: Поліклініка Кременчуцького протитуберкульозного диспансеру

Журналісти полтавських мас-медіа у супроводі головного фтизіатра області Володимира Печериці та головного лікаря Кременчуцького протитуберкульозного диспансеру Юлії Сущенко відвідали поліклінічне відділення Кременчуцького обласного протитуберкульозного диспансеру.

Юлії Сущенко

— Організація Червоного Хреста допомагає матеріально — виділяє кошти на пайки для хворих, один пайок обходиться у 100 гривень, видається раз на два тижні. Стаціонар протитуберкульозного диспансеру має три відділення: дитяче, доросле і відділення для резистентних хворих, тобто тих, хто з певних причин порушив режим прийому ліків, через що паличка отримала певну стійкість перед ліками. Працівники диспансеру разом з неурядовими організаціями і волонтерами докладають всіх зусиль, що суспільство не відштовхувало хворих на туберкульоз, — додала головлікар Кременчуцького тубдиспансеру Юлія Сущенко.

Пункт четвертий: Міжобласна протитуберкульозна лікарня кременчуцька колонії № 69

Наступним пунктом нашої подорожі стала міжобласна протитуберкульозна лікарня на базі Кременчуцької колонії № 69. У цьому виправному закладі відбувають покарання чоловіки, які не вперше притягаються до кримінальної відповідальності. Як повідомив начальник лікарні Олександр Городько, наразі у колонії перебувають майже 200 хворих на туберкульоз.

Кременчуцька колонія №69

— У 69-ій колонії відбувають покарання люди з різних областей України — Полтавської, Кіровоградської, Тернопільської, Рівненської, Івано-Франківської. Для того, аби убезпечити здорових ув’язнених, хворі різних категорій перебувають у різних будинках. Таких категорій чотири: хворі, які можуть заражати оточуючих, резистентні хворі, хворі з малими формами туберкульозу та особи, які захворіли вперше. Зараз таких людей у колонії 183. Їх стан здоров’я контролює медперсонал з 30 працівників, з них 11 лікарів. Суворо контролюється і стан здоров’я працівників виправного закладу, згідно з чинним законодавством проходять обстеження двічі на рік. Буває так, що заражається хтось з персоналу — звісно, він іде на лікарняний і, якщо потім забажає, може повернутися на роботі — розповів Олександр Городько.

— Попри чутки про фальсифікації результатів аналізів і обстежень у виправних закладах, у нас такі дані надійно зберігаються в електронному вигляді і на DVD-носіях. Тому вірогідність їх спотворення чи підробки цих виключена. Та і навіщо це нам це потрібно? — розповідає лікар-рентгенолог Костянтин Колосков. — У колонії кожному хворому ув’язненому пояснюють і доносять необхідність прийому ліків. Для порівняння — у багатьох штатах Америки є практика примусового лікування від туберкульозу, алкоголізму та деяких інших хвороб, але я не чув, щоб так робили в Україні.

Також журналістів провели до лабораторії, де проводиться збір і дослідження матеріалу ув’язнених.

Як розповів представник БО «Світло надії» Роман Дрозд, організація підтримує не тільки ув’язнених жителів Полтавщини, а й інших регіонів. Користуючись тісними зв’язками з аналогічними організаціями в різних містах України, «Світло надії» допомагає мешканцям інших областей, які звільнились з місць позбавлення волі, щоб нормально дістатись додому і повідомляють відповідні організації тих населених пунктів про повернення колишнього ув’язненого.

Пункт п’ятий: Стаціонарне відділення Кременчуцького протитуберкульозного диспансеру

Тих, хто цього потребує, поміщають до стаціонару. Як розповіли медсестри закладу, іноді люди у стінах лікарні знаходять нових друзів і коханих.

— З кожною людиною, яка поступає до лікарні, проводиться роз’яснювальна робота — кожен має чітко усвідомлювати, для чого він тут знаходиться і відповідально ставитись до лікування. У кожного хворого своя індивідуальна чашечка для прийому ліків, які кожен запиває тим, що йому до смаку — водою, чаєм, молоком, соком. Пацієнти перебувають у боксованих приміщеннях, тобто у палаті є всі зручності. Курс лікування може тривати достатньо довго, тож буває, що пацієнти створюють сім’ї. Тут у них багато вільного часу — можуть читати книги, гуляти у внутрішньому дворі, дихаючи повітрям соснового лісу.

Тут нам також вдалося поспілкуватися з пацієнткою. Світлана і досі шокована тим, що захворіла цією недугою.

Світлана

— Я завжди вела здоровий спосіб життя — не палю, не вживаю алкоголю, не спілкуюсь з асоціальними людьми. Навіть не знаю, як я могла захворіти — можливо, через знижений цукровим діабетом імунітет. Я ще думала, що просто застудилася, займалася самолікуванням, а тепер я всіх застерігаю — не втрачайте часу, як стали погано себе почувати — ідіть до спеціаліста. Та я вірю, що неодмінно вилікуюсь — я відповідально ставлюсь до прийому ліків та вказівок лікарів.

На завершення головний фтизіатр області Володимир Печериця розповів таку кумедну історію.

— Одного разу ми прийняли на лікування чоловіка без постійного місця перебування. Маса — якихось 48 кілограм. Поклали на стаціонар, забрали його одяг, видали піжаму, відгодували. Настав час виписуватися — він і заявляє: ви вкрали мій одяг! Речі, які ви видали, замалі на мене! А ми дивимось — виписуючись, у нього маса 79 кілограмів. Не дивно, що одяг на ньому не сходиться, — розповідає Володимир Печериця.

Лікарі наголошують: не ризикуйте своїм здоров’ям! У разі виникнення підозрілих симптомів слід одразу звертатись за кваліфікованою допомогою.

Богдан АНДРЄЄВ, «Полтавщина»