Головний фтизіатр області: Героїчна робота медиків іноді призводить до професійних захворювань

Туберкульоз в Україні залишається значною проблемою, ЗМІ неодноразово повідомляють про ріст епідемії туберкульозу в країні.

Нині на обліку по Полтавській області знаходиться близько 13 тисяч хворих на туберкульоз. З них близько 1800 мають активні форми туберкульозу. За 9 місяців цього року туберкульозом захворіли 4 дитини і 8 підлітків. 643 особи — на сухоти занедужали вперше. Яка ситуація по цьому захворюванню в області, ми запитали у Володимира Печериці, головного фтизіатра Полтавської області.

— Володимире Георгійовичу, прокоментуйте факти закриття туберкульозних відділень по області, зокрема миргородського, пирятинського, новосанжарського та глобинського?

— Для того, щоб відповісти на це питання, мені потрібно, щоб ви знали структуру туберкульозних закладів в області і чому вирішується питання стосовно реорганізації туберкульозних служб. В Україні з 1996 року оголошена епідемія туберкульозу. Туберкульозною епідемія — це коли рівень захворюваності перевищує 50 осіб на 100 тисяч населення. Полтавщина була на той час благополучною по захворюваності на туберкульоз. Завдяки тому, що в 1994 році розпорядженням місцевої влади в нас була створена перша обласна програма по боротьбі з туберкульозом, нам вдавалося утримувати доепідпороговий рівень захворюваності до 2001 року. Тільки 2001 року Полтавщина перейшла епідпоріг. На сьогоднішній день в області щорічно виявляється до 900 осіб хворих на туберкульоз. Проблема туберкульозу вирішується першим чином завдяки діагностиці. В нашій державі діагностика покладена на загально-лікувальну мережу, організація цієї роботи — на протитуберкульозну службу. Методів діагностики існує два — рентгенологічний і бактеріоскопічний. В кожному районі Полтавської області функціонує протитуберкульозний кабінет, де фахівець виявляє хворих. Крім того, для діагностики туберкульозу створена лабораторна служба. На сьогоднішній день лабораторна служба в нас має 32 лабораторії першого рівня, 4 — другого і 1 — третього рівня. Окрім того, буквально позавчора ми отримали нове обладнання генетичного рівня, більш швидкого. Загалом, лабораторна діагностика в Полтавській області досягла такого рівня, як має Київський інститут фтизіатрії.

Відносно структури лікувальних закладів — вона складається із трьох диспансерів (Полтавський на 310 ліжок, Кременчуцький на 155 ліжок і Лубенський майже на 309 ліжок), дві лікарні (Опішнянська на 160 ліжок і лікарня Гадяцького району на 60 ліжок). На початок року в нас було ще 4 туберкульозних відділення — в Глобинському районі, Новосанжарському, Пирятинському та Миргородському. Туберкульозна допомога, це ж не первинний рівень медичної допомоги — це третинний. Тому постало питання надання лікування при маленьких туберкульозних відділень, які не мають ні лабораторного, ні рентгенологічного, ні іншого обладнання, які б дозволяли надавати медичну допомогу на належному рівні. В 2010 році вийшов стандарт інфекційного контролю, зокрема для фтизіатричної служби лікувальної мережі. Цим стандартом обумовлені умови в яких мають лікуватися хворі. Хворі, які знаходяться в таких відділеннях, не можуть отримати належного лікування, там немає відповідних умов для їх лікування, хворі знаходяться всі разом, бацилярні та не бацилярні, ті що одужують, і що ні. Нині ті протитуберкульозні заклади, що є, гарантують стовідсоткову госпіталізацію всіх хворих, які потребують стаціонарного лікування. На початок року в нас було 824 ліжка, а в минулому — 844 ліжка.

Нині ми займаємо дев’яте місце в Україні серед областей із найменшою захворюваністю на туберкульоз.

— Наскільки медичні заклади фтизіатричної допомоги забезпечені необхідними медичними препаратами?

— Протягом останніх років Полтавщина забезпечена препаратами державного забезпечення майже стовідсотково. Препарати поділяються на першого ряду і другого. Препаратами першого ряду лікують вперше виявлених хворих, вона складається із п’яти препаратів — ними ми забезпечені на сто відсотків. Препарати другого ряду, вони дуже дорогі, важко переносяться хворими, діють на мутуючу туберкульозну паличку, їх приймають важкі хворі. В цьому році ми отримаємо майже на 8 мільйонів гривень препаратів. Іноді бували перебої по якихось препаратах, у зв’язку із несвоєчасною їх доставкою.

— Як ви оцінюєте соціальну політику України, щодо фтизіатричної допомоги?

— Вас цікавить захист медперсоналу, чи тільки хворих?

— А розкажіть, як це питання бачите ви. Наскільки захист медичного персоналу актуальне питання?

— Тільки у 2010 році, коли з’явилися стандарти інфекційного контролю, було вирішено надати додаткову оплату медичним працівникам, які працюють з хворими на небезпечні форми туберкульозу. Героїчна робота моїх санітарок, медсестер і лікарів іноді призводить до професійних захворювань. Кожного року по області захворює 2-3 фахівця. Найчастіше хворіють санітарки, які прибирають за хворими, медсестри, які працюють на первинній ланці, лікарі стоматологи, лікарі патологоанатоми. Стандартами інфекційного контролю передбачена робота в респіраторах індивідуального захисту. Раніше лікарі ходили в медичних масках. Тепер, коли я бачу лікаря в масці, я дуже роздратований, оскільки маска працює тільки на видих. В масках повинні ходити хворі. Оскільки вона захищає тільки на видих.

— Як надається фтизіатрична допомога людям в місцях позбавлення волі?

— Дійсно, в місцях позбавлення волі захворюваність вища, ніж в загальній системі нашої держави. Але в Полтавській області захворюваність на туберкульоз в місцях позбавлення волі зменшилось в 10 разів. В Полтаві існує 69-та туберкульозна лікарня, до якої завозять хворих з різних областей України. Я в ній бував не один раз. Хворі там розділені згідно стандарту, там створена хороша лабораторна служба, лікарня забезпечена препаратами. Благодійна Організація «Світло надії» забезпечує таких хворих своїм соціальним і матеріальним супроводом.

— Скільки хворих за цей рік померло від туберкульозу в області?

— За цей рік 165 хворий. Це на один випадок менше ніж в минулому році. Також померло 29 осіб з поєднуваною патологією туберкульоз/СНІД.

— Один фтизіатр сказав мені, що ризик зараження туберкульозом людині із хорошим імунітетом мінімальний, як захистити себе в повсякденні?

— Він сказав вам правду. На сьогоднішній день практично 97-98% населення інфіковані на туберкульоз, це не захворювання. Кожен з нас десь, колись, якусь хвилину чи годину контактував із хворим на туберкульоз. І якщо він проконтактував, процеси в організмі виробляють імунітет проти захворювання на туберкульоз. Дітям при народженні робляться щеплення БЦЖ, яка не уберігає від захворювання, але дає можливість знизити ризик захворювання. В повсякденні потрібно вести здоровий спосіб життя, займатися спортом, приймати вітаміни, виключити шкідливі звички, вести здорові статеві стосунки, щоб не захворіти на ВІЛ. Коли помітили людину, яка кашляє, чхає відверніться від неї, щоб мокротиння не потрапляло на ваше обличчя. Найбільший ризик захворіти — повітрянокрапельним шляхом. Навіть якщо хворий плюне і розітре своє мокротиння по перилах, а ви візьметесь за них рукою, шанс захворіти низький. Ви приїдете додому, помиєте руки й не захворієте, паличка туберкульозу не потрапить в органи дихання, але якщо на вас подихає хвора людина, тоді є шанс наразитися на небезпеку. Треба знімати фобії стосовно туберкульозу, налаштовуватися на позитив і пам’ятати, що хворі потребують нашої з вами допомоги і підтримки.

Ілона ЧОРНОГОР, «Полтавщина»