Знайти роботу в Полтаві заважають байдужість та відсутність амбіцій
Про специфіку і проблеми сучасного ринку праці ми поговорили з Анатолієм Безпалюком, директором Обласного молодіжного центру, який протягом останніх років допомагає молоді знайти роботу та проводить інші соціально значущі проекти.
Анатолій Безпалюк
— Як можна загально охарактеризувати ситуацію на ринку праці Полтавщини?
— Ситуація, прямо скажемо складна. Якщо у минулі роки не вистачало робочих місць, то нині хворобою № 1 ринку праці є байдужість та відсутність амбіцій у молоді. Є велика кількість вакансій, де можна отримувати мінімальну заробітну платню плюс відсотки. Але шукачі роботи лінуються докладати зусиль отримувати більше. Ідеал для багатьох — заробляти по 2000 гривень в місяць, працюючи абияк. Більше того, за нашими спостереженнями, майже 80% безробітних молодих людей навіть не знають, яку саме роботу вони шукають. Останнім часом в Полтаві проводять багато розвиваючих заходів, програм, проектів, їх анонсують в усіх ЗМІ... а приходить у рази менше людей, аніж очікується. Як писав ще Олександр Пушкін «мы стали ленивы и нелюбопытны». Мало у кого бачимо вогник в очах, не всі прагнуть саморозвитку. Така картина не тільки на Полтавщині — наші колеги з інших регіонів підтверджують це. Хіба трохи активніша молодь великих міст.
— Чому так відбувається? Невже у молоді стало менше потреб у вік реклами і споживання?
— Сучасна молодь стала забагато отримувати задарма: дозвілля, навчання, проживання багатьом оплачують батьки. Звідки ж у голові взятись думці, що мама з татом не вічні, і рано чи пізно доведеться і самому дбати про хліб насущний? Також студентів дуже балує стипендія — це трохи менше тисячі. Закінчивши навчання, вони потім не погоджуються працювати за мінімалку, а одразу вимагають зарплату у п’ять і більше тисяч. В результаті — сидять без роботи. Балуваність заважає працевлаштуванню. Це моя власна «теорія зони комфорту»
— Треба усвідомлювати — сучасний роботодавець чекає від працівника енергійності і бажання саморозвиватися. А іноді й навчатися чомусь новому. Взяти ті ж робітничі спеціальності — по-перше, вони затребувані на ринку праці, а по-друге, вони дають реальну можливість досить пристойно заробляти, здобувши відповідний розряд. Але я ще не знайомий з жодною людиною, що здобувши вищу освіту хотіла б перевчитися на слюсаря чи зварювальника. Мабуть, це через те, що масова культура підносить зовсім інші професії. До речі майже 40% людей працюють не за своєю спеціальністю.
— Що допоможе молоді прагматичніше сприймати життя?
— Молоді можна порадити ставити перед собою глобальні цілі або хоча б будувати плани на життя. Як-то: в такому віці в мене буде ось така машина, а ще через п’ять років — ось такий будинок. Такий хід думки рано чи пізно приведе їх до висновку, що мало ставити цілі, треба ще їх досягати. Це допоможе їм ясніше подивитись на своє працевлаштування. Що, в свою чергу, сприятиме їх реалізації в житті.
Підготував , «Полтавщина»