Молоді полтавці не знають, ким хочуть працювати

Розмова ця стосувалася молоді, а точніше її професійної орієнтації. Але жорстких дискусій чи суперечок на заході не було. Дивного в цьому нічого немає, адже всі учасники, розповідаючи про власний профорієнтаційний досвід, чітко розуміли, що краще робота йде не окремо, а разом. Консолідувати зусилля державних та громадських установ для того, щоб забезпечити молоду людину роботою — ось у чому полягала головна мета круглого столу.

Круглий стіл з питань працевлаштування молоді

Його організатор, директор обласного молодіжного центру зайнятості Анатолій Безпалюк, розповідаючи про свій власний досвід роботи з молоддю, акцентував увагу на проблемах, які виникають під час працевлаштування молодої людини. Анатолій Сергійович розповів про низький рівень готовності молодих людей до співбесід з працедавцями, а також відзначив високий рівень безвідповідальності у деяких безробітних.

— Я пам’ятаю, був випадок, коли на співбесіду до працедавця були запрошені близько 20 людей. Та спочатку ми запросили їх до себе, щоб підготувати до такої розмови. І прийшла лише одна дівчина! Інші сказали, що в них просто не було змоги прийти. Але я це називаю безвідповідальністю! — зазначив Анатолій Безпалюк.

Психолог обласного центру практичної медицини Катерина Муліка розповіла про деякі аспекти роботи їхнього центру. Виявляється, у багатьох дітей психологи помітили відсутність чіткого усвідомлення, яку ж професію вони хочуть мати в майбутньому.

— Тому, — зазначила Катерина Муліка, — потрібно проводити професійну роботу серед дітей, починаючи ще з молодшого та середнього шкільного віку, ба навіть дитсадка.

Тетяна Пальомна та Микола Окара

З її словами цілком погодилася заступник директора обласного центру зайнятості Тетяна Пальомна.

— Дійсно, профорієнтацію потрібно починати проводити ще з ранніх літ, — зауважила вона. — Важливо, щоб людина усвідомлювала, ким вона хоче працювати.

Психолог і чиновниця були одностайні в тому, що дитина сама повинна розуміти, ким вона хоче бути. Адже часто це за неї вирішують батьки, які, наприклад, хочуть, щоб їхня дитина стала лікарем, а в дитини такого бажання немає. Якщо ж, піддавшись тиску дорослих, молода людина обирає професію, яка їй не до душі, потім вона не може цілком реалізувати свій творчий і інтелектуальний потенціал.

Та все ж найнебезпечніше для майбутнього професійного життя молодої людини те, що вона сама часто не знає, ким хоче працювати. Підтвердженням цих слів став виступ старшого офіцеру з добору персоналу для Державної прикордонної служби України Віталія Івасенка. Віталій Олександрович акцентував увагу на тому, що будь який хлопець чи дівчина можуть працювати у прикордонній службі, але інколи заваді молодим людям стає відсутність цілеспрямованості. І на підтвердження Віталій Івасенко навів статистику, згідно з якою за 2009 рік до них зверталися з питань працевлаштування 120 осіб, а отримали право служити на кордоні лише 12.

— Частина з тих, хто зверталися, не пройшли медичного огляду чи психологічних тестів. Але частина просто не виявила справжнього бажання отримати роботу, — зазначив Віталій Олександрович.

На малій кількості бажаючих працевлаштуватися наголосив і начальник 154-го територіального центру комплектування військових частин за контрактами Володимир Дудник.

Багато сказано було учасниками круглого столу, але все сказане можна сформувати у єдину думку: профорієнтаційна робота важлива і серед школярів, і серед студентів. Адже лише консолідувавши зусилля державні і громадські організації, що займаються працевлаштуванням, зможуть зрушити з місця проблему подолання безробіття серед молоді.

Сергій ДЗЕХ, «Полтавщина»