Олена Адамович — про електромобілі, нафтових магнатів та вітряну електростанцію

Олена Адамович

— Антикорупційний закон, який набув чинності, позитивно вплине на економічний та інвестиційний клімат України і дозволить більш ефективно боротися з корупцією. «Антикорупційний закон дасть перспективи покращення економічного та інвестиційного клімату. Адже саме корупція призводить до нерівних умов ведення бізнесу, виключає здорову конкуренцію та закриває шлях інвесторам на український ринок», антикорупційний закон регулюватиме цілий ряд питань, які потребують нагального вирішення. Наприклад, у законі цілий розділ присвячений конфлікту інтересів. У законі чітко прописано, що відтепер високопосадовцям забороняється брати на роботу своїх родичів. Також у ньому мова йде про категоричну заборону отримання від підлеглих подарунків, що перевищують 50% від суми прожиткового мінімуму. Дуже важливим, на мій погляд, є розділ, який регулює роль громадськості у боротьбі з корупцією«. Прокоментуйте, будь ласка.

— На мою думку, боротьба з корупцією — це важливе питання для України. І протидіяти корупції треба не тільки в законодавчий спосіб, а й через формування громадської думки. Я думаю, будь-які реформи, які ми намагаємося в області впровадити, не будуть діяти до тих пір, поки в країні є корупція. Одним із шляхів її подолання може бути скорочення не кількості чиновників, а державних функцій або передача їх у приватний сектор. Не буде певної державної функції, де була заборона або адміністративний бар’єр, — буде протидія корупції. Якщо ми передамо, скажімо, оформлення земельних ділянок, у приватні структури і вони зароблятимуть на цьому (а не вимагатимуть хабар, бо не є власником земельної ділянки), усе робитиметься набагато скоріше. Те ж саме можна сказати й про дозвільну систему для представників бізнесу. Треба звести спілкування підприємців із чиновниками до мінімуму, зробити, щоб отримання необхідних документів відбувалося в електронний спосіб... До цього маємо прийти. Але на сьогодні і скорочення, і оптимізація надання послуг — це теж певна боротьба з корупцією. Що ще важливо? Для мене ознака демократії — це виписана, зрозуміла, прозора, прийнятна процедура, яка працює відносно будь-кого. Людина розуміє, що не залежить від чиновника, що є виписана процедура, і треба просто пройти цей шлях. Це правила, які ми собі напрацьовуємо. І ми з громадою повинні приймати правила гри, які напрацювали. Громадськість має сигналізувати, що корупція десь існує. Добре, якщо громадськість об’єднується в певні асоціації. Коли звертається асоціація, ми розуміємо, що є проблема в тій чи іншій галузі. І треба напрацювати якісь нові правила для цієї галузі. Наприклад, з представниками фармацевтичної галузі напрацьовували цілі сегменти законодавства: ліцензійні умови, порядки контролю тощо. Можливо, вас це здивує, але в нас громада в Полтавській області досить активна, люди в цю роботу включилися. Наші пропозиції були прийняті в центральному органі і були почуті. Коли була низка невдалих постанов уряду у 2008 році, які могли підкосити фармацевтичну галузь, ми з асоціацією дійшли аж до Верховного Суду — і постанови уряду були відмінені. От вам і громадськість. Ці постанови просто спонукали до корупції, так вони були прописані. Вони були на користь певних бізнесових груп в Україні, які працюють на цьому ринку, які могли монополізувати в подальшому цей ринок. От вам і корупція. Що ще можна сказати? Бізнес лобіює свої інтереси, він так робить в усьому світі. Але, погодьтесь, у світі все-таки бізнесмен, чиновник, законодавець — це різні люди. У нас — одна й та сама людина. Я вважаю, що треба відділяти. Це болісний процес, але його треба пройти. І треба йти цивілізованим шляхом, виважено, поступово. Ми маємо перетворитися й зовнішньо, і внутрішньо, маємо прийти до розуміння всім суспільством — і влада, і громадськість... Європа йшла цим шляхом 200 років, але процедури зараз працюють. Думаю, ми повинні пройти цей шлях скоріше, але дійсно всі разом, уся громада. Звичайно, корупція існує в усьому світі, інакше б не створювали у світі «корупційні» рейтинги. Але я підтримую все, що стосується боротьби з корупцією.

— Шановна пані Олена! На 05.07.2011 р. проїзд від Полтави до зупинки Судіївка (траса) становить 4,75 грн. Порахуємо: 0,23 грн/км х 15,6 км = 3,59 грн. Страховка 3% = 0,11грн. Усього 3,70 грн. Далі перевізники автоматично додають 22% ПДВ = 0,79 грн. Усього 4,49 грн. Залишимо 25 коп. на совісті перевізників. Але ПДВ мають необхідність нараховувати тільки його платники, наприклад, АТП. Усі ПП є платниками єдиного податку і ПДВ не сплачують. Так куди діваються 0,80грн х 15чол. (у середньому) х 20 поїздок х 30днів = 7200 грн.? /З повагою, Володимир./

— Ми цей маршрут обрахували. За розпорядженням від 4.05.2011 року про тарифи й перевезення пасажирів та багажу автобусами, які працюють у звичайному режимі руху, у приміському та міжміському, внутрішньо обласному сполученні з 1 липня 2011 року встановлений тариф на перевезення пасажирів на рівні 23 копійок за кілометр проїзду пасажира без урахування ПДВ. Також є у нас наказ Міністерства транспорту України ще 2006 року про затвердження типових форм квитків на проїзд пасажирів та перевезення багажу на маршрутах загального користування. Цим наказом визначено, що тариф для приміських та міжміських маршрутів встановлюється шляхом множення покілометрового тарифу на відстань від початку маршруту до середини тарифної зони та додаванням ПДВ і страхового платежу. Усі ці арифметичні дії читач зробив. Але потім зазначив, що ПДВ для «єдинників» не встановлюється. Щодо цього є лист-роз’яснення державної податкової адміністрації за 2011 рік, який стосується нового Податкового кодексу. У ньому сказано, що звільняються від оподаткування операції з постачання послуг із перевезення пасажирів міським транспортом, крім таксі, тарифи на які регулюються в установленому законом порядку. Усі інші операції з надання послуг із перевезення пасажирів на митній території України, крім вище перелічених, звільнених від оподаткування операцій, підлягають оподаткуванню ПДВ у загальновстановленому порядку за ставкою 20%. Це те, що запитувач не врахував. Тепер порахуємо: протяжність маршруту «Полтава — Судіївка» по трасі — 15,6 кілометра; середина тарифної зони — 17,5 кілометра — вартість проїзду на сьогодні повинна становити 4,95, тобто 17,5?0,23 (тариф) х 3% (страховий збір) + 20% ПДВ. У зверненні ж зазначено, що плата пасажирів за проїзд береться в розмірі 4,75, тобто ще на 20 копійок менше. Така вартість не є порушенням норм чинного законодавства.

— Колись хотів організувати в Полтаві випуск електромобілів (спочатку експериментальних), але відразу одержав попередження, що це небезпечно. Де знайти таких сміливців, які не злякаються нафтових магнатів і візьмуться за цю справу? Тут вам і економія, і екологія.

— Одразу хочу сказати, що люди в нас дуже творчі... Можливо, я наївна і не знаю, як випускаються електромобілі, але мені здається, що це дуже технологічно затратний процес. Щоб його налагодити, потрібні дуже великі капіталовкладення. Бізнес-проект цікавий, але питання «де знайти таких сміливців...»... Зрозуміло, що людина шукає інвестора. А ще й сміливого інвестора... І тут є доля істини... Знаєте, що фармацевти, провідні у світі, потужні, не дають просуватися новітнім технологіям у своїй галузі? У них налагоджений випуск певних лікарських засобів... Спрацьовує певне лоббі. Можливо, і в цьому випадку також... Я не знаю. Чи є лоббі, яке б стримувало електромобілебудування в Україні? Це питання для вивчення.

— Нещодавно область відвідала делегація провінції Ено в пошуку нових ідей для запровадження в себе. А які новації від полтавців бельгійці вже запровадили в себе?

— Знаєте, я дуже пишаюся тими інтелектуальними ресурсами, що сконцентровані в нашій області. Протягом останніх років у провінції Ено для одного з медичних центрів запрацювала станція з очистки стічних вод. Це винахід професора Артамонова, який працює в Кременчуцького національному університеті імені Остроградського. Із провідних вузів області, зокрема аграрної академії технічного університету імені Кондратюка, Кременчуцького нацуніверситету імені Остроградського, кращі студенти постійно виїздять на стажування до Бельгії, талановиті аспіранти захищають там свої наукові роботи. Також бельгійська сторона зацікавилася пропозицією НВК «Вогнемаш» (Кременчук), яка спеціалізується на очищенні будь-якої поверхні абразивоструйними машинами на основі ракетних прискорювачів. Це якісне та швидке очищення поверхні вагонів і металевих конструкцій. На цей час наукову працю в Бельгії виконує вихованець ПолтНТУ Олександр Скрильник. Бельгійці закупили та впровадили станцію з біологічного очищення стічної води розробки іншого кременчужанина (з політехнічного університету). У нас наука не тільки академічна, а й прикладна. І вже багато напрацьовано. Хоча все, на жаль, буксує на стадії впровадження в бізнесі. Не буде буксувати, думаю, коли буде економічний мотиватор, насамперед для розробника. А підприємства, які застосовуватимуть новації, повинні розуміти свої економічні вигоди.

— На Полтавщині збиралися побудувати вітряну електростанцію потужністю від 100 МВт. Весь Глобинський район споживає тільки 10 МВт. Чи не забагато буде?

— Якщо в Глобиному буде таке альтернативне джерело електроенергії, ми ж не обмежимо кількість споживачів тільки Глобинським районом... А взагалі так, є певні спроби створити такий проект. Ініціатор — підприємство з виробництва енергетики та електрифікації «Райпроменерго» (Глобино). Ним ініційований проект із будівництва вітроелектростанції потужністю не 100 МВт, а 50. Я консультувалася вже з фахівцями з цього приводу, і вони сказали, що нормальна рентабельність для такої електростанції починається зі 100 МВт... Що зроблено на сьогодні? Міжгалузевим науково-технічним центром вітроенергетики НАН України проведені дослідження та виміри вітру. Постійно проводиться пошук інвестора. У 2010 році зі створенням Державного агентства з управління національними проектами глобинський проект за ініціативою облдержадміністрації був запропонований до внесення до переліку національних. Тепер, із набуттям статусу (ввійшов до національного проекту «Енергія природи»), ми можемо отримати державні гарантії під цей проект, він може здійснюватися з використанням механізму державно-приватного партнерства. На даний час роботи з підготовки проекту до реалізації активізувалися. Щодо використання потужностей вітроелектростанції, зазначу, що отримана енергія не буде використовуватися районом, а постачатиметься до централізованої електромережі. І постачатиметься за тарифом, вищим від традиційного відсотків на 30 як екологічно чиста. Це так званий зелений тариф (згадайте Кіотський протокол). Кожна вироблена вітротурбіною мегаватт-година електроенергії дозволяє уникнути викиду в атмосферу більше трьох кілограмів двоокису азоту й парникових газів...

Віолета СКРИПНІКОВА, «Полтавщина»