Павлов Микола Петрович народився 20 червня 1954 року у місті Києві.
Микола Павлов розпочав футбольну кар’єру 1972 року в команді другої ліги чемпіонату СРСР «Спартак» (Брест), яка 1973 року змінила назву на «Буг». 1976 року перейшов до команди «Крила Рад» з Куйбишева (сучасна Самара), що виступала у вищій лізі радянського футболу. Протягом 1979–1981 років захищав кольори мінського «Динамо», 1982 року провів один сезон в одеському «Чорноморці». Завершив ігрову кар’єру в дніпропетровському «Дніпрі», у складі якого провів сезони 1983 та 1984 років та став чемпіоном СРСР (1983) та бронзовим призером СРСР (1984).
Усього у вищій лізі чемпіонату СРСР Микола Павлов 210 разів виходив на поле, забив 6 голів.
Завершивши у 30 років ігрову кар’єру, Микола Павлов вступив до вищої тренерської школи. Першою командою молодого тренера став «Колос» (Нікополь), що грав у другій лізі союзної першості. Згодом були першолігова «Таврія» та ще один представник другої ліги — херсонський «Кристал».
1991 року Микола Павлов приєднався до тренерського штабу дніпропетровського «Дніпра», а перед початком першого чемпіонату незалежної України у 1992 році очолив команду. Укомплектована значною мірою з молодих гравців, учорашніх дублерів, команда здобула по результатах цього сезону бронзові нагороди, обігравши у матчі за третє місце донецький «Шахтар». Наступного сезону Микола Павлов привів «Дніпро» до срібних нагород чемпіонату, команда поступилася першим місцем київському «Динамо» лише за різницею забитих та пропущених голів. Під час керівництва «Дніпром» також залучався до тренерського штабу збірної України, виконував обов’язки головного тренера національної команди на трьох матчах в 1992 та 1994 роках.
1994 року через конфлікт з керівництвом клубу Микола Павлов залишив «Дніпро» і переїхав до Києва, де став начальником команди «Динамо». Наприкінці сезону 1994–1995 очолював київську команду в якості головного тренера, привівши її до чергового чемпіонського звання.
1996 року Микола Павлов очолив новачка вищої ліги — маріупольський «Металург», який під керівництвом Миколи Павлова швидко закріпив за собою місце у верхній частині турнірної таблиці національної першості, а в сезоні 2000–2001 досяг найкращого за всю історію команди 4-го місця в чемпіонаті. Залишив маріупольську команду, яка на той час змінила назву на «Іллічівець», у 2004 році, після скандалу, пов’язаного з публічними нецензурними висловами на адресу арбітра Віталія Годуляна, який призвів до річної дискваліфікації тренера.
Після декількарічного відпочинку повернувся до великого футболу у 2007 році, очоливши полтавську «Ворсклу». Під керівництвом Павлова команда здобула свій перший та допоки єдиний трофей — Кубок України в сезоні 2008–2009, здолавши у фінальному матчі донецький «Шахтар».
Після здобуття «Ворсклою» Кубка України у 2009 році Миколі Павлову було присвоєне звання почесного громадянина Полтави.
У травні 2012 року, після 5 років роботи на посаді головного тренера «Ворскли» Микола Павлов повернувся у маріупольський «Іллічівець».
