22.05.2011 | 11:08

Нові факти у вбивстві Звенигородського

На захист обвинуваченої у вбивстві Вікторії Санжарівець стали незалежні адвокати та журналісти. 27 травня — наступне судове засідання по її справі. Публікуємо скорочений лист журналістки Ірми Крат, в якому вона говорить про нові факти на користь обвинуваченої

Справа про вбивство відомого полтавського кінорежисера, колишнього афганця та екс-музиканта гурту «The Вйо» Сергія Звенигородського (творчий псевдонім Маріо) набула неабиякого розголосу. Та найбільше сколихнуло всю Полтавщину те, що у цій справі обвинувачують 15-річну напівсироту Вікторію Санжарівець.

Нагадаю, вбивство сталося 28 серпня 2010 року у місті Кобеляки Полтавської області. 9 місяців поспіль дівчина, яка нібито винна у ньому, перебуває в СІЗО і від суду до суду чекає на вирок.

І хоч газета «Свобода слова» (Гадяцький район) не має ніякого відношення до Кобеляцького району, я, як її головний редактор, відклала всі свої справи і 11 травня 2011 року поїхала на чергове слухання до суду.

Тієї ночі, коли сталося вбивство, Партія Регіонів влаштувала триденний традиційний фестиваль під назвою «Вйо! Кобеляки!», чимось схожий на Сорочинський ярмарок, але до всього цього попід річкою розмістилося й наметове містечко.

Звісно, що на таку триденну безкоштовну дискотеку, де можна побачити купу знайомих, разом із своєю подругою Лесею пішла й Вікторія. Десь об 22:30 Вікторія зустріла доволі добре знайомих двох працівників Кобеляцького райвідділу міліції Юрка та Сашка. Молоді міліціянти відразу запросили дівчат попити пива в альтанці, що знаходилася на другому березі річки, якраз навпроти фестивалю.

За версією слідства, добре «набравшись», Вікторія, яка начебто вже давно мала сексуальні стосунки із Юрком, приревнувала його до своєї подруги Лесі. Юрко це помітив, але продовжував залицятися до подруги. Десь о 00:30 Вікторія попросила хлопців відвезти її додому, бо, мабуть, відчувала, що вже ледь тримається на ногах від зайвого випитого пива. Хлопці відмовили і Вікторія, образившись, пішла сама. Дорогою дівчина зайшла на автомобільну заправку, де завжди у теплу пору року на бордюрчику «засідала» молодь.

Леся ж ще хвилин 40 посиділа із міліціонерами, після чого Юрко, завізши Сашка на фестиваль, відвіз її додому. Куди поїхав далі Юрко — невідомо. Сашко, якому Вікторія подобалась навіть більше ніж Юркові, мабуть, пішов на фестиваль шукати ображену дівчину.

А тим часом Вікторія зустріла на автомобільній заправці знайомого Віталія, із яким вже без подруги, у великій компанії, святкова ніч продовжилась. Десь о 2:00 до автомобільної заправки підійшов й той самий Сашко, працівник міліції, який за декілька годин до цього сидів із дівчатами в альтанці. Нагулявшись вдосталь, дівчина автостопом дісталась до свого поселення, і вже о 4:00 була вдома.

На ранок містом пролунала жахлива звістка про те, що неподалік від місця проведення концерту, попід річкою, знайшли задушеним власними підтяжками музиканта Маріо. Також з’ясувалося, що у музиканта викрали мобільний телефон, відеокамеру та особисті документи.

Хтось із учасників фестивалю вказав на те, що бачив Маріо останній раз із блондинкою Вікою, і що саме вона повинна знати, хто вбив загиблого. Але у результаті в злочині звинуватили саме її.

Ніхто із рідних вже не сподівався на допомогу, та саме завдяки журналістам Кулику і Кучеренко історія набула розголосу, і вирок «15 років позбавлення волі» ще не оголошений.

Через два тижні після вбивства, як розповідає зараз Вікторія в суді, до неї приїхав начальник «убойного» відділу обласної міліції Олександр Власенко, і, без дозволу рідних, посадив у автівку та повіз до райвідділу. Там, за словами підозрюваної, Власенко лякав її електрошокером та давив олівцем на пальці, щоб дівчина зізналася у вбивстві. Також додав, що якщо це і не вона зробила, то їй мало хто зможе допомогти із рідних, і єдиний вихід не потрапити за грати, — зізнатися у тому, чого не коїла, та аргументувати свій вчинок тим, що начебто Маріо хотів її зґвалтувати. За зізнання на відеокамеру та під час відтворення подій Власенко пообіцяв Вікторії повний захист та 2 роки умовного арешту.

Спочатку Вікторія зізналася на відеокамеру, що це вона вбила Маріо, та коли в суді пішла мова про те, що їй доведеться відсидіти аж 15 років — дівчина почала говорити інше. Зізналась і у тому, що нібито наказував Власенко: вона має сказати мачусі порвати одяг, в якому була на фестивалі. Прохання падчерки мачуха виконала: розірвала кофтину, а спідницю порізала ножицями, бо розірвати руками не вистачало сили. Міліціонери невдовзі вилучили понівечений одяг при обшуці.

На суді було опитано двох понятих, які пояснили судді, що дівчина на відтворенні подій не у тому місці показувала. де лежав вбитий. Говорила, що він лежав на животі, а насправді його знайшли лежачим на спині. Вона постійно плуталася і часто перепитувала у міліціянтів, чи правильно все робить.

Також цікаво те, що суддя не бере до уваги: вбитий музикант Маріо, колишній афганець, під 2 метри зросту та під 100 кілограмів ваги, мав великий синець під оком, крововиливи на голові на сідницях і т. д. Чи могла нанести такі травми 15-річна дівчина, яка ніколи не брала участь у бійках, із своїм 150-сантиметровим зростом в стані сильного алкогольного сп’яніння?

Чому суддя не говорить про те, що у дівчини не було ніякого мотиву цього робити? Чому не бере до уваги те, що у працівників міліції не залишилося жодного речового доказу та немає жодного свідка, який би підтвердив причетність Вікторії до вбивства?

Знайомі Маріо говорять, що того дня він вживав лише пиво, ще й учасникам фестивалю наказував не напиватися, щоб наступний концерт не виглядав кволим. Але судово-медична лабораторія надала результат про те, що у музиканта у крові було виявлено 3,8 промілей алкоголю при смертельній дозі 2,7 (це підтверджує працівник Кобеляцької прокуратури).

На моє прохання дав роз’яснення один працівник ДАІ: 3,8 алкоголю у крові може показати лише труп, який до цього випив 3 літри горілки,20 літрів пива і якого навряд чи хтось спасе.

Маріо, як показує судово-медична експертиза, був вбитий десь на початку 3 години ночі біля альтанки. Нагадую ще раз, що у цей час Вікторія відпочивала на автомобільній цілодобовій заправці, яка для міста у нічний час слугує таким собі баром. Разом із нею був і її знайомий Віталій, але підтвердити це у суді він не може, бо має умовний арешт, який забороняє йому виходити із власного помешкання після десятої години вечора.

Начальник «убойного» відділу Власенко, як сказала у суді підозрювана, приходив до неї у камеру і просив не відмовлятися від попередніх показів.

До того ж до рідної сестри Вікторії Оксани подзвонив один ув’язнений, який відбуває термін за хуліганство, та передав їй звістку про те, що у Вікторії струс мозку. На минулому засіданні журналісти запитали у Вікторії під час судової перерви — чи це правда? Вікторія відповіла, що вона справді перебувала у лікарні два місяці із труском мозку, і що їй роблять якісь ін’єкції, через які у неї постійно болить голова і зникає зір.

Приїжджали також на судове засідання й журналісти із телепрограми «Критична точка», але суддя, після 35 хвилинного роздуму, категорично заборонив проводити відеозапис судового процесу.

Не дозволив суддя й мені зустрітися із підсудною.

Мати Маріо також не вірить у те, що дівчина вбила її сина. Екстрасенс, до якого зверталась жінка, вказала на те, що її сина вбили люди у погонах.

Після закінчення суду я об’їхала мало не увесь Кобеляцький район і опитала мало не усіх свідків, сусідів, товаришів, знайомих. Була й на місці події, і на заправці, де все фіксується на відеокамеру. Цікавим фактом стало те, що працівник заправки, який тієї ночі чергував, чомусь раптово звільнився. Відеозаписи начебто вилучили працівники міліції, після чого докази зникли. У телефонній розмові колишній працівник заправки пояснив: «Я не хочу втручатися у цю справу, і нічого не пам’ятаю»...

Довго я шукала й подругу Лесю, з якою була тієї ночі Віка. Ніхто не хотів говорити, де вона проживає та номер її мобільного. Але я знайшла Лесю у самій Полтаві. Вона розповіла, що через деякий час після того, як Вікторію відправили у СІЗО, працівник міліції Юрко, в якого закохана підсудна Вікторія, запрошував Лесю на побачення, і вона із радістю їздила із ним на відпочинок. Судячи з Лесиної розповіді, їй дуже подобається одружений Юрко. Дівчина також не переймається тим, що Вікторію хочуть відправити за грати. У ході спілкування Леся сказала дивну річ: «А чому я повинна щось розповідати вам про міліціонерів, якщо сама Віка нічого не хоче говорити. Воно мені потрібне?! У мене дитині 3 роки!»

Наразі справою Вікторією Санжарівець займається відомий полтавський адвокат Сергій Колотій, який погодився безкоштовно захищати в суді малолітню напівсироту.

Наступний суд відбудеться 27 травня 2011 року об 10:00.

Якщо вам відомі інші факти цієї історії, будь-ласка повідомте за телефонами 0996431215 (Ірма Крат, журналістка), або 0506990904 (Микола Колотій, адвокат). Анонімність гарантуємо.

Ірма КРАТ, головний редактор газети «Свобода слова», перший заступник у Полтавській області голови ГО «Комітету по боротьбі з організованою злочинністю та корупцією»

Кримінальні новини