13.04.2011 | 19:45

Вікторія Санжарівець заявила, що обмовити себе її змусив Олександр Власенко

Фото: exo.in.ua

У вівторок у Кобеляцькому районному суді продовжився розгляд резонансної кримінальної справи по факту вбивства полтавського музиканта Сергія Звенигородського

Як відомо, тіло Сергія Звенигородського, відомого під творчим псевдонімом «Маріо», знайшли вранці 28 серпня 2010 року в Кобеляках на березі Ворскли. Він лежав за якихось тридцять метрів від наметового містечка учасників фестивалю аматорського мистецтва «Вйо, Кобеляки!». Згідно із висновком експертизи, смерть музиканта настала між 1-ою та 3-ою годинами ночі внаслідок механічної асфіксії, тобто задушення. Міліціонери повідомили, що чоловіка задушили його ж підтяжками. По «гарячих слідах» знайти вбивцю чи вбивць правоохоронцям не вдалося. Хоча вже того дня, опитуючи учасників фестивалю, вони розшукували дівчину з білим волоссям на ім’я чи то Віта, чи Віка. Нібито вона була остання, хто бачив «Маріо» живим.

І ось 11 вересня міліціонери повідомили про затримання підозрюваної у вбивстві Сергія Звенигородського. Нею виявилась жителька села Ліщинівка Вікторія Санжарівець, якій на той момент виповнилось 16 років.

Під час слідства дівчинка зізналась у скоєнні злочину. Нібито 42-річний Сергій Звенигородський того вечора приставав до неї, пропонував вступити в інтимні відносини. І вона в пориві гніву задушила його підтяжками.

Перше судове засідання по факту вбивства Звенигородського відбулось у Кобеляках 22 лютого 2011 року. Вже під час суду Віка Санжарівець змінила свої свідчення. Вона заявила, що не вбивала Звенигородського. А свідчення дала перебуваючи під психологічним і фізичним тиском працівників міліції. Справою загадкового вбивства зацікавились полтавські журналісти і правозахисники, до яких звернулась мама вбитого Світлана Миколаївна. Один із них, редактор «Полтавської думки» Олександр Кулик на сторінках своєї газети одразу заявив, що кримінальна справа сфабрикована співробітниками міліції і прокуратури. І пообіцяв провести власне журналістське розслідування та добитися звільнення з під варти підозрюваної у вбивстві дівчинки-підлітка. Справа набула розголосу, до неї долучились інші журналісти та правозахисники. А родичі Віки Санжарівець заявили про готовність пікетувати приміщення Кобеляцького суду.

«Віко, ми визволимо тебе!»

Чергове, вже третє за ліком судове засідання було призначене в Кобеляках 12 квітня на 10 годину ранку. Ще за годину до призначеного часу на тротуарі біля будівлі суду почали збиратись люди. Спочатку це були лише родичі Віки Санжарівець. Її племінниця 12-річна Аня тримала в руках плакат із написом «Випустіть Віку вона не вбивала.». Поряд, з іншим плакатом, розташувався Руслан Ковтун. Рідна сестра Віки, 37-річна Оксана стояла із великою кольоровою фотографією Віки. Через півгодини до гурту родичів почали підходити кобелячани. До суду під’їхав автомобіль телекомпанії «Україна». Журналіст Анна Герасімова почала брати інтерв’ю в родичів підозрюваної дівчини. Кобелячани говорили між собою: «Це „Критична точка“ приїхала. Кажуть, ще з десяток журналістів з Києва їдуть». У цей час біля юрби припаркувався білий мікроавтобус. Із нього вийшов Олександр Кулик. Він заявив: «Зі мною приїхали журналісти і правозахисники. Ми витягнемо Віку з-за грат, адже вона не винна». Кулик говорив голосно, до гурту почали підтягуватись перехожі. Кількість людей зросла до семидесяти чоловік.

Десь близько десятої до воріт, які ведуть у двір суду, під’їхав так званий «автозак», автомобіль, в якому перевозять людей, що перебувають під вартою. «Привезли, це Віку привезли!» — почали кричати люди.

Всі побігли до автомобіля, оточили його. Кілька чоловік стали прямо в дверях суду. Там почалась суперечка між суддею Тетяною Тесленко та Володимиром Полупаном, радником полтавського міського голови. Суддя вимагала розблокувати прохід і вийти з двору. Її не слухали. Полупан кричав: «Хто ви така! Назвіть своє прізвище!» Четверо міліціонерів, які охороняли «автозак» у суперечку не втручались. Ще через кілька хвилин на місці подій з’явився одягнутий в цивільний одяг заступник начальника Кобеляцького райвідділу внутрішніх справ Юрій Стеценко. З ним прибули ще кілька міліціонерів у формі. Стеценко зажадав від людей покинути двір суду. Близько п’ятдесяти чоловік, вийшовши з двору, пішли в кімнату, де мало відбуватись судове засідання. Почалась тиснява. Міліціонери спочатку не пускають людей у кімнату. Починає моторошно кричати і плакати 12-річна Аня. Врешті-решт всі бажаючі заходять в зал суду. Людям не вистачає стільців, їх приносять з інших приміщень.

У цей час міліціонери відкривають двері «Автозаку». Із них показується Віка Санжарівець. Вона одягнута у рожеву куртку і чорні брюки. На руках дівчини одягнуті наручники. Один із міліціонерів бере Віку фактично в обійми і опускає на землю. Дівчина бліда. Вона посміхається, коли її беруть на руки.

В справі з’являється новий свідок

Судове засідання з перервами відбувалось майже дев’ять годин. Обстановка в залі складалась досить нервова. Судді Віктору Голубенку раз-по-раз доводилось робити зауваження присутнім. Чимало прибулих із Полтави правозахисників вступали в суперечки із конвоїрами, працівниками суду, кричали Віці Санжарівець: «Віко, сьогодні ти будеш ночувати вдома. Ти невинна! Відмовляйся від всього». Володимир Полупан докоряв конвоїрам: «Малесеньке дівча вісім міліціонерів охороняють. Де це бачено!» Міліціонери мовчали. Лише одного разу молоденький сержант не витримав і відповів: «Так від вас же й охороняємо». Протягом всього судового засідання четверо міліціонерів були в залі біля заґратованої кімнатки, в якій сиділа Віка. Ще троє чергували в коридорі. 

Під час судового засідання Вікторія Санжарівець заявила, що вона не вбивала Сергія Звенигородського. А під час слідства визнала свою провину під тиском правоохоронців. Назвала дівчинка і прізвище міліціонера, який, за її словами, «витиснув» з неї покази. Це — Олександр Власенко, начальник відділу розкриття злочинів проти особи, підполковник міліції. Суддя Віктор Голубенко опитує його як свідка. Олександр Власенко, високий широкоплечий чоловік у коричневій шкіряній куртці заявляє, що ніякого тиску на підозрювану не чинив. У залі суду він сказав: «Санжарівець вже неодноразово змінювала свої свідчення. Вона заявляла, що Звенигородського нібито вбив чоловік на прізвище Стогній. А виявилось, що він у період скоєння злочину перебував у Росії. От і зараз вона намагається викрутитись».

Мама дівчинки Тамара Санжарівець розповіла, що після затримання Віка попрохала її розірвати одяг, в якому вона була одягнута в ніч з 27 на 28 серпня. Віка підтвердила, що казала це, заявивши: «Мені так звелів сказати Олександр Васильович». (Тобто, Власенко — редакція).

Олександр Кулик, якого суддя залучив до розгляду справи в якості свідка, переповів свою статтю в «Полтавській думці» і в черговий раз заявив, що справа сфабрикована міліцією. «На дитя тиснули, залякали його, — говорив Кулик. — Їй пообіцяли, що якщо зізнається, то її випустять і дадуть умовний термін покарання, нібито він хотів її зґвалтувати, вона захищалась і вбила. Але дівчинку обманули і вона сьомий місяць сидить в СІЗО».

У один із моментів засідання адвокат підсудної Оксана Бердніченко заявила клопотання про залучення до справи нового свідка. Нібито житель Кобеляк на ім’я Віталій на момент вбивства знаходився поряд із Вікою Санжарівець. Про це ж заявили і сам дівчинка і її подруга Інна Ступак. Також адвокат попросила суд випустити Санжарівець з-під варти, змінивши запобіжний захід на підписку про невиїзд. Проти цього виступив помічник прокурора Олексій Кліманов, адвокат потерпілої сторони та мама загиблого Світлана Звенигородська. Світлана Миколаївна сказала: «Я не вірю, що це дівча могла вбити мого сина. Але вона знає, хто це зробив».

Суддя Голубенко залишив Вікторію Санжарівець під вартою. Наступне судове засідання призначене на 11 травня.

Ігор ФІЛОНЕНКО, «ЕХО з регіону»

Кримінальні новини