Людина звикає до всього, особливо ж — до хорошого. А ще як цього хорошого в останні 10 років не було, то тим більше. Можливо, саме тому багатьом уже здається, що «екобус» у Полтаві був завжди, а не з’явився лише минулого року.

Які квіти пахнуть найсильніше? Гіацинти? Матіола? Левкої? Ще донедавна полтавці б не змогли дати відповідь на це питання, адже в Полтаві безроздільно й повсюдно панував інший запах. Сильний і неприємний. І не дивно — в останнє десятиліття сміттєві баки мили у кращому випадку раз на рік.

«Ворскло річка невеличка», — писав Іван Котляревський у «Наталці Полтавці». Цікаво, а що б він сказав, якби побачив її в останні десять років, коли в окремих місцях глибина головної артерії міста становила не 5 нормальних для неї метрів, а трохи більше одного?

Якщо не думає голова одного, то доводиться трудитися рукам багатьох. Саме так і саме тому в Полтаві останні 10 років прибирали під бордюрами доріг. Замість того, щоб придбати спеціальну техніку, марно витрачали людські сили й час. Результат — так і неприбрані купи піску й пилюки, які осідали полтавцям у легені.

Хоча шанси на реальність кандидатури екс-заступника міського голови, як й інших кандидатів, прорахувати складно — кінцеве рішення приймуть у Києві

Якби хтось захотів зафіксувати рекорд з тривалості плачу, Полтава б однозначно вийшла переможницею. Адже багато полтавців плакали цілих десять років! Перебільшення? Ні, банальний наслідок постійної алергії на буйні хащі амброзії.

Який шанс вижити в океані? Без човна, харчів і питної води? В оточенні кровожерних акул? Очевидно, трохи більший, аніж його мали полтавці протягом останнього десятиліття, коли намагалися докричатися до комунальників зі своїми проблемами.

Назвемо речі своїми іменами: нерівномірність освітлення Полтави — ганебний факт. Та ще ганебніше те, що протягом 2008-2018 років його ніхто не помічав. Чи, може, не хотів помічати? Як би там не було, безгосподарність у поєднанні з байдужістю змусила мучитися без світла не одну тисячу людей у різних мікрорайонах.

«Квиток у невідомість». Саме так можна назвати той неприємний, а подекуди й просто небезпечний атракціон, в якому мусив брати участь звичайний полтавець, сідаючи останні 5 років у приватні маршрутку чи автобус. Альтернативи не було — адже комунального транспорту в місті ставало все менше й менше, менше й менше...

Тісний незручний коридор у самісінькому центрі Полтави. Такою за останні 10 років стала вулиця Соборності від переходу «Злато місто» до Білої Альтанки. Чому? Тому, що власники ресторанних закладів виставляли літні майданчики абсолютно безконтрольно. Жодних правил, жодних норм.