Зв’язківець «Раф» забезбечує стабільний зв’язок
Раф працює зв’язківцем у прифронтовій зоні. Його робота — тримати зв’язок живим, навіть коли довкола сиплеться смертоносний метал.
«Я працюю техніком. Багато засобів зв’язку знаходиться на позиціях: Starlink-и, рації, камери… Якщо десь немає інтернету чи є проблеми зі спостереження — ми виїжджаємо навіть на „евакуаторі“, щоб усе швидко налагодити».
«Переважно прокладаємо й налаштовуємо інтернет — це входить у наші обов’язки. Протяжка, затяжка — якщо десь нові позиції, то виїжджаємо і на бойових точках прокладаємо інтернет», — каже Раф.
У Рафa завжди з собою «валіза» — в ній все необхідне, від викруток найменших дрібниць. «Щоб не бігати, не шукати, не заїжджати по магазинах. Усе зібране, увесь інструмент зі мною. Я себе комфортно почуваю, коли знаю, що зможу все полагодити».
Колись, на кордоні трьох областей, він був одним із перших, хто відновлював засоби РЕБ просто під обстрілами. Поки хлопці витягували поранених, він прив’язував антену до палиці, щоб знову запустити систему. Їх машину намагалися атакувати дронами, але врешті не змогли знищити, і зв’язок тоді вистояв.
Це нелегка робота, багато відповідальності та мало сну.
Після війни він мріє відкрити власну майстерню з електроніки у рідному місті. Але поки його головне завдання — щоб зв’язок не мовчав. Зв’язківці не завжди на передовій лінії, але вони завжди поруч із тими, хто там. Їхня робота невидима, але саме вони проводять крізь хаос бою головну артерію — по ній тече інформація, накази, евакуації, підтримка. Поки ця артерія пульсує — армія жива, а воїни не залишаються самі.
Коли зв’язок зникає — позиції ніби відрізані від світу. Коли він є — армія дихає як одне ціле. Зв’язківець тримає цей пульс у своїх руках: серед уламків, у дощ і під обстрілами, зламані антени вночі, дроти на пекучому сонці вдень — все, аби серце фронту не зупинилося. Якщо ти готовий стати тим, хто тримає артерію фронту живою — вчися на зв’язківця.
17 Полтавська бригада НГУ «РЕЙД»
