Кулеметник «Рибак»: відповідальність усередині броні
Сергій «Рибак» виконує завдання на лінії бойового зіткнення. Спочатку — піхотинцем. Там, у відкритому полі, кожен рух відчувається на шкірі: обстріли, міни, постійна загроза. Він виносив поранених, тягнув побратимів крізь обстріли, годинами тримав їх живими до евакуації. У донецькому селищі його групу накрили скидами — двоє «трьохсотих». Дванадцять годин під вогнем. Шість годин ворог намагався добити. Вижили всі. Сьогодні ті хлопці вже на ногах.
Тепер Рибак — кулеметник на бронемашині. Це інший рівень відповідальності. «Тут ти не лише за себе відповідаєш, — каже він, — ти везеш людей. Ти маєш зберегти їхні життя і машину». Зовні він виглядає спокійним, але за цим — щільне внутрішнє напруження. Якщо у піхоті головне — витримати обстріл, то в броні головне — не допустити його взагалі.
Кулеметна установка Рибака захована в капсулі. Він керує не тілом, а руками на пульті, очима в монітор. Усе відбувається всередині броні — як у коконі. «Безпечніше, ніж з люка. Але складніше, бо руки треба привчити до пульта. Це вже не просто зброя, це як робота — все автоматично, а від точності руху залежить життя екіпажу».
«Найважче не техніка, — каже Рибак, — найважче — відповідальність». Він спостерігає по периметру під час руху, готовий відкривати вогонь у разі загрози — від піхоти до легкої бронетехніки. Тепер його завдання — вберегти побратимів, поки вони всередині.
Рибак переходить із відкритого поля піхоти в замкнений простір броні — і водночас переходить у новий вимір довіри. Він більше не просто воїн, а захист для інших.Усередині сталевої капсули він несе найголовніше — відповідальність за побратимів.
17 Полтавська бригада НГУ «РЕЙД»
