«За одну ніч захопили чотирьох «язиків». Історії командира загону ССО «Жендоса»
Вісім бійців полку «Рейнджер» утримували позиції три доби, знищивши загін корейців
Він із тих командирів, які пройшли за час війни всі етапи — від рядового санінструктора до командира загону Сил спеціальних операцій. В ексклюзивному інтерв’ю капітан із позивним «Жендос» розповів про нічні виходи «рейнджерів» із захопленням полонених, унікальну операцію під час протистояння з підрозділом КНДР і як FPV-дрони змінюють правила гри на фронті.
— Жендос. Звідки такий псевдо?
— З дитинства. Коли в 2015-му прийшли з хлопцями поповнювати 8-й полк спецпризначення, почали обирати позивні. У когось пішли в хід тваринки — вовки, собаки, я же вирішив нічого не вигадувати, а закріпити за собою у війську дворове прізвисько, власне, від мого імені — Женя.
— Як виглядало ваше рішення приєднатися до війська? Це був поступовий шлях чи якийсь конкретний поштовх?
— До лав ЗСУ я пристав у 2015 році, під час АТО. Та я би і раніше пішов, але мав позакривати всі питання із здобуттям освіти. Після юридичного чернігівського коледжу навчався в Луганському національному університеті імені Шевченка, отримав диплом за спеціальністю «психологія» і наступного дня після останнього екзамену поїхав у підрозділ. Контракт підписав у символічну дату — 1 вересня. Так би мовити, відкрив новий учбовий рік. Чому «вісімка»? Тут нічого дивного. З 1991 року я мешкав в Ізяславі на Хмельниччині, а в тих краях ця частина завжди була в авторитеті.
Зарахували на посаду санінструктора. Випереджаючи ваше наступне питання, одразу скажу: виключно хотів служити в бойовій групі, а там інших вакансій не було. Утім, за місяць мене перевели на посаду розвідника. У Силах спеціальних операцій — з моменту їх офіційного створення в 2016 році. За цей час пройшов усі, як то кажуть, щабелі: командир відділення, головний сержант роти, інструктор з розвідки, заступник командира групи, командир групи, начальник штабу загону, командир загону. У 6-й полк «Рейнджер» перейшов навесні минулого року, ледве не в перший день його формування.
— Якою є специфіка роботи вашого загону?
— Виконуємо ті завдання, які в класичному розумінні називають «спеціальними діями». Нас залучають там, де потрібно працювати швидко і результативно. Це можуть бути виходи в тил ворога, операції в лісосмугах, пошук і знищення ДРГ, робота на випередження, ретельно сплановані засідки.
Один з наших основних напрямків — нічна робота. Ми добре натреновані діяти в повній темряві. Вміємо орієнтуватися, рухатися тихо, злагоджено, використовуємо тепловізори, нічники — для нас це звична справа. Ну і дрони, звичайно, вони — наш незамінний атрибут..
Ще один важливий профіль — інженерія. Це і встановлення мінно-вибухових загороджень, і пророблення проходів, і робота з підривами. Часто виходимо безпосередньо на ворожі позиції. Щось на кшталт схеми «зайти, зробити справу й відійти». Або, якщо треба, і тримати позицію.
Полонені — це теж частина нашої роботи. Для того, щоб, як то кажуть, із перших уст отримати свіжу і точну інформацію…
— Розкажіть, будь ласка, про якийсь особливий випадок із тих, коли брали «язиків».
— Не так давно на одному з напрямків сталася знакова історія. У результаті наших активних дій піхотний підрозділ противника втратив цілісність і був розпорошений в лісосмузі та глибокому урочищі. Отримали задачу: аби мати актуальні дані на даній ділянці — захопити полоненого. Виконати таке завдання, враховуючи всі нюанси, можна було лише вночі. Адже район там надто складний. Якщо з тепловізором ще можна працювати, то з приладом нічного бачення це дуже проблематично. Раніше, бувало, одного-двох «язиків» звідти приводили, причому засвітла, а тут вдалося із темряви… чотирьох! Та ще й без пострілів та шуму.
Я координував дії бійців з КП, безпосередньо брали участь в операції чотири спецпризначенці на чолі з командиром роти на псевдо Пауль. Отримали координати по групі противника, задіяли для розвідки дрон на відстані 300 метрів, а згодом, проаналізувавши обстановку, оточили бліндаж. Спрацював елемент несподіванки: росіяни, усвідомивши ситуацію, вважали за краще здатися. За винятком одного. Почав безглуздо опиратися, там і залишився…
— У березні загін провів операцію, про яку згодом завдяки відео з безпілотника й натільних камер воїнів дізналася вся країна…
— Так, про такі історії приємно згадувати. Вісім наших бійців на броньованому Humvee висунулися в тил противника, за підтримки дронів FPV і «Дартс» вийшли на дистанцію прямого ураження та зайняли вигідні вогневі позиції в окопах. Уміло організувавши лінію оборони, мої хлопці утримували її упродовж трьох днів і в підсумку знищили 25 військових Північної Кореї.
— Резонансний епізод. Ось як про нього написали на офіційних каналах Сил спеціальних операцій: «Попри чисельну перевагу противника та ворожий артилерійський вогонь, воїни ССО довели перевагу якості над кількістю та не лишили цілому взводу КНДР шансів під час контакту».
— Точно. Вирахували алгоритми їхніх маршрутів, тому і вдень, і вночі за рахунок дистанційного мінування не давали корейцям спокою. Усі їхні спроби просунутися вперед ми зупиняли завдяки БПЛА на початковій стадії. Результати знищення нами ворога були підтверджені фото і відеозйомкою, на додачу ми ще й захопили документи, трофейні зброю і обладнання — генератори, тепловізори. Але найголовніше — обійшлися без втрат.
— Використання дронів під час бойової роботи зараз є ледве не ключовим фактором…
— Одним із найважливіших! Зокрема, з тими ж «Дартс» вітчизняного виробництва наші групи в районі держкордону працюють регулярно. Вони здійснюють не лише точкові атаки на ворожу техніку, а й системну роботу по виявленню й ураженню складів боєприпасів, артилерійських позицій і навіть танків. Часто ці дрони дозволяють нам діяти на глибину до 50 км від лінії фронту, що раніше було майже неможливо без залучення авіації.
До того ж наші оператори навчилися працювати в надскладних умовах — під засобами РЕБ, в умовах обмеженої видимості, вночі. Словом, безпілотники сьогодні — незамінний елемент сучасної війни.
— Не сумніваюсь, у вашому підрозділі служать справжні універсали. Хтось перейшов з іншого роду військ, когось залучили із числа мобілізованих. З кого легше зліпити «рейнджера»?
— Про універсалів — це ви вірно помітили. Бо оператори груп ССО, на моє переконання, мають уміти на полі бою практично все: їздити на будь-якій техніці, стріляти з будь-якої зброї, знати тактичну медицину на рівні надання оперативної допомоги, налагодити систему зв’язку, володіти базовими інженерними навичками. Ну і при цьому мати розуміння взаємодії, командної роботи.
А щодо того, з кого легше зліпити спецпризначенця, то я би сказав так: з бійця віком до 25 років. Він як пластилін, слухає уважніше, швидше розвивається за старших колег, має кращу реакцію.
— І, напевно, фізичну підготовку?
— Звісно. Це ж не просто формальність. Якщо в тебе зайва вага, слабка спина чи коліна, то після кількох кілометрів марш-кидка ти просто зламаєшся. Особливо під навантаженням — з броніком, рюкзаком, зброєю. А далі що? Підрозділ має тебе тягнути чи чекати? Це ризик для всієї групи.
Але при цьому я проти того, щоб усіх однаково затискати в один норматив. У кожного — своя спеціалізація. Якщо оператор ССО має умовно пробігти 3 км за 12 хвилин — це окей. Але якщо ти, наприклад, водій хамера або оператор FPV-дрона, то твоя ключова задача — інша: швидко і точно доставити або вразити. І якщо ти пробігаєш ті ж 3 км не за 12, а за 13–14 хвилин, я з цього трагедії не робитиму.
Вважаю, базовий рівень витривалості має бути в усіх. Бо це військо, це про навантаження і стрес. Але вимоги мають бути розумні й адаптовані до функціональних обов’язків.
— Як ваші підлеглі відпочивають після завдань? Є можливість, скажімо, у футбол пограти?
— Ніхто не забороняє бійцям у вільний час займатися спортом у пункті постійної дислокації. І умови для цього є. Але повірте, уже наступного дня після повернення з району самі хлопці рвуться на полігон. Стрільба для них, як, до речі, і для мене, і є своєрідним відновленням. Боєць мусить мати добру стрілецьку практику і постійно розвиватися.
— Між іншим, якій зброї особисто ви віддаєте перевагу?
— Автомату АКС-74. Я з ним сім років воюю, ніколи не підводив. Як і гранатомет ГП-25, з яким працював у групі. Так, останнім часом технічне оснащення розвивається і набув неабиякої популярності той же автоматичний карабін DDM. Але бувають свої нюанси, враховуючи різницю в калібрах— приміром, 5,45 та 5,56 мм. З першим щодо забезпечення простіше. А коли йдеш на завдання, маєш чітко знати, який в тебе ресурс боєкомплекту. Пригадую історію в іншому підрозділі, коли під час бойової роботи закінчилися набої. Добре, що хлопці захопили у ворога трофейну зброю з БК, їх і пустили в хід.
— Жендосе, що для вас значить ССО — у трьох словах можете акумулювати?
— Сім’я, чесність і надійність. На мою думку, це три речі, на яких усе тримається. Сім’я — бо в підрозділі ти з хлопцями 24/7. Не тільки на бойових, а й у найважчі моменти — коли є поранення, втрати, коли треба мовчки підставити плече. Чесність — перед собою, побратимами і справою. Надійність — це коли знаєш на завданні, що твоя група — єдиний механізм. І що кожна деталь у ньому — професіонал, який зробить свою частину роботи з максимальною віддачею.
Якщо для когось такі чесности — не порожній звук, і він хоче і, головне, має можливості приєднатися до нашої команди — ласкаво просимо! Двері завжди відкриті.
Олена ПИРОЖЕНКО
Хочеш стати частиною елітних підрозділів ЗСУ, хочеш служити в 6-му окремому полку «Рейнджер» – звертайся до «ССО Рекрутинг»!
ССО Рекрутинг
Телефон: 0800357174
Адреси офісів ССО Рекрутинг:
- Київ, Оболонська набережна, 7, корпус 1.
- Хмельницький, вул. Соборна, 16. ЦНАП.
- Кропивницький, вул. Віктора Чміленка, 53/35
