Пройшов крізь вибух міни — тепер полює на ворожі цілі в небі над Полтавщиною
До війни Тарас жив у Кам’янському, працював у «Укртелекомі». З перших днів повномасштабного вторгнення не залишився осторонь — допомагав обороні міста: привозив мастило, колеса, спорядження, підтримував тероборону.
«Ми не чекали, поки хтось скаже, що треба робити. Шукали, вантажили, доставляли — щодня, без перерв. Тоді кожен знав, що від нього залежить оборона міста», — згадує Тарас.
Тарас став до війська в березні 2022 року. Його позивний — «Дєд», бо був старшим серед тих, хто щойно доєднався до підрозділу.
Тарас тричі був на ротації на Донецькому напрямку: Велика Новосілка та Урожайне
В Урожайному його підрозділ використовував бункери — вони витримували щоденні обстріли з мінометів, артилерії та авіації.
«У бетоні спати було важко, але він рятував. Уже знали по годинах: зараз працює танк, потім „Гради“, далі дрон. Жили в ритмі обстрілів», — говорить Тарас.
На інших ділянках, поза Урожайним, гвардійці намагалися закріпитися біля річки. Працювали в «сірий» час — на світанку або ввечері, коли дрони менш активні. Одне з укриттів ворог вирахував і знищив ще до завершення будівництва. «Один копає, другий — сітку натягує, третій — спостерігає. Та тільки закріпилися — і одразу прильот. Вижили, бо встигли відійти», — згадує гвардієць.
У квітні 2024 року, під час одного з ворожих обстрілів, у бліндаж, де перебував Тарас, влучила міна 120 мм. Дід був тяжко поранений і завалений уламками. Побратим одразу кинувся на допомогу — попри не припиняючи обстріл.
«Я нічого не бачив — тільки чув, як він поруч. Не зупинявся, навіть коли лягала друга ударна хвиля. Голими руками, між вибухами витягнув мене. Це і є справжня бойова сім’я», — розповідає Тарас. Далі евакуація, лікування та реабілітація.
Тарас повернувся до служби. Сьогодні він — командир мобільної вогневої групи кулеметної роти. Разом з екіпажем полює на ворожі повітряні цілі. Виїжджають уночі, в дощ, у туман — коли треба, а не коли зручно.
«Ми не ведемо рахунок збитим дронам. Просто робимо свою роботу. Якщо не прилетіло — значить, не дарма чергували», — каже Тарас. — «Попри втому та навантаження, молодший сержант зберігає впевненість і спокій. Завдання його групи — недопущення ударів по мирних жителях і важливих об’єктах».
17-та Полтавська бригада НГУ
