Сергій: Історія гвардійця, який повернувся у стрій після двох поранень
До повномасштабного вторгнення Сергій працював на різних фізичних роботах. У 2022 році його мобілізували. Після призову він проходив підготовку в Полтаві, де служив у підрозділі, що охороняв стратегічні об’єкти. Згодом його перевели до бойового підрозділу — почався новий етап у житті.
Навесні 2023 року Сергій уперше опинився в районі бойових дій. Його підрозділ зайняв позиції в Запорізькій області. Проте довго перебувати на передовій не зміг — почалися проблеми зі здоров’ям. Після короткого лікування він повернувся до строю і був відправлений на Сумщину. Там брав участь в обороні державного кордону. «Жили в селі, а потім виходили на зміну — триденне чергування. Стояли разом із силами тероборони. Позиції постійно змінювали, щоб ускладнити спостереження ворогу», — згадує гвардієць.
Цей період минув без безпосередніх бойових зіткнень, але ситуація навколо залишалась напруженою. Через три місяці Сергія перекинули на інший напрямок — ближче до Курської області, де ситуація виявилась значно складнішою.
На новій позиції його підрозділ облаштував спостережний пункт. Та вже за кілька діб ворог почав прострілювати дорогу і врешті заблокував шлях для евакуації. Заплановані чотири доби перетворилися на одинадцять у повній ізоляції. «Коли вирушила перша група, її накрило артилерією, дронами. Ми залишились і повернулися лише вдвох», — пригадує Сергій.
З боями підрозділ відійшов на попередню позицію. Частину захисників, зокрема поранених, вивезли військовою технікою. Сергій разом із іншою штурмовою групою дістався до пункту збору, звідки їх передислокували до медичних установ. «Ми тримали позицію до останнього, поки дозволяла обстановка. Коли надійшла команда, приєдналися до групи і вийшли з оточення. Поранених забрали, і ми разом із ними дістались у безпечне місце».
Та найбільші випробування були ще попереду. Під час одного з бойових виходів Сергій отримав поранення від вибухового пристрою. Його підрозділ прикривав побратимів під обстрілом, коли граната прилетіла з протилежного боку дороги. Осколок зачепив плече. «Ми були в складі першої групи. Коли допомагали вогнем нашим, отримав осколкове поранення — несерйозне, але запам’яталося», — говорить боєць.
Пізніше він зазнав другого поранення — цього разу кульового. Куля пройшла під край каски і залишила тріщину в черепі. Спочатку Сергій не зрозумів, наскільки це серйозно. «Хотів підійти до хлопців, і в той момент пролунав удар. Зняло шкіру, був великий синець. У госпіталі сказали — тріщина».
Його евакуювали сапери. Медичну допомогу надавали поетапно — від стабілізаційного пункту до госпіталів у кількох містах. Після лікування Сергій пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його обмежено придатним до служби.
Незважаючи на це, він повернувся у стрій. «Пройшов комісію, отримав допуск до подальшої служби. Тепер виконую завдання хоч і маю обмеження», — розповідає він.
Сергій — один із тисяч українських військових, які, незважаючи на втому, біль і ризик, продовжують виконувати свій обов’язок. Його історія — це приклад витримки, сили духу і вірності бойовим побратимам.
17-та Полтавська бригада НГУ
