Патрони вулиць Полтави: про організатора походу на Москву, гетьмана Сагайдачного
Ще у 2016 році декомунізаційне розпорядження Полтавської ОДА назавжди викреслило з мапи Полтави Дмітрія Фурманова — російського більшовицького пропагандиста-письменника, героя совєтських анекдотів, творця брехливо-міфологізованого образу Чапаєва у літературі. Тож вже дев’ять років ця вулиця і транспортна зупинка має назву «Гетьмана Сагайдачного», гордо носить ім’я Петра Конашевича — Сагайдачного. 10 квітня помісна Українська Православна Церква вшановувала пам’ять благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного. Здебільшого ця постать добре відома нам з історії, зокрема як організатор успішних походів Війська Запорізького проти Кримського ханства, Османської імперії та Московського царства. Перше, що зробили російські окупанти в Криму — це демонтували пам’ятник Гетьману Сагайдачному. Обурлива витівка росіян засвідчує, наскільки важливий у час гібридної війни з російським імперіалізмом символьний простір для формування єдиної української нації і плекання патріотичних почуттів! Хіба не варто задуматися тим, які дотепер це вважають чимось другорядним? Ким же був і чим славний цей гетьман, за що його так люто ненавидить російська окупаційна влада?
Полководець, гетьман Війська Запорозького, основоположник українських військово-морських сил
Сагайдачний оспіваний у численних народних думах і піснях, серед яких найвідоміша — «Ой на горі женці жнуть!»
«А позаду — Сагайдачний,
що проміняв жінку
На тютюн, на люльку, необачний.
«Гей, вернися, Сагайдачний,
Візьми свою жінку,
Віддай тютюн-люльку, необачний!
«Мені з жінкою не возиться,
А тютюн та люлька
Козаку в дорозі знадобиться!»
Український полководець і політичний діяч, гетьман Війська Запорозького народився в родині дрібного шляхтича із Самбора на Львівщині. Початкову освіту здобув у 1589 — 1592 рр. у м. Самбір. У 1592 — 1598 рр. навчався у славетній Острозькій школі. Після завершення навчання стає запорозьким козаком. У складі козацького війська бере участь у морських походах. Вважається основоположником українських військово-морських сил. У 1616 — 1622 рр. чотири рази обирається Гетьманом Війська Запорозького! Без сумніву, це говорить про неабиякий авторитет серед козаків! Сагайдачний провів зміни війська на Січі: поділив його на сотні та полки, поновив навчання, впровадив сувору дисципліну, заборонив пити горілку під час морських походів, а за провини страчували. Очолюване ним козацьке військо захопило турецьку фортецю Кафа, звільнивши утримуваних там полонених. Неможливо оминути важливий факт з біографії гетьмана — у 1618 р. на чолі козацького війська брав участь у поході на Москву. «Гетьман Сагайдачний (а це прізвище Петро Конашевич отримав, коли приєднався до запорізьких козаків, адже був вправним лучником, озброєним сагайдаком — луком із шкіряним футляром для стріл) у 1618 році з 20-тисячним військом козаків дійшов аж до Москви, взявши її в облогу та успішно здолавши опір супротивника. Власне, за те, що Петро Сагайдачний „ледь не спалив Москву“, ієрархи та прихильники московського патріархату були противниками канонізації Петра Конашевича-Сагайдачного. Але це зробила Українська Церква — бо заслуга гетьмана перед нашим народом, нашою православною вірою і нашою Церквою є великою», — говориться на офіційній ФБ-сторінці Православної Церкви України (ПЦУ).
Саме гетьману Сагайдачному присвячували свої твори видатні українські письменники — Адріан Кащенко, Пантелеймон Куліш, Зінаїда Тулуб, Андрій Чайковський, Осип Маковей. У 1994 році за мотивами оповідань письменника Спиридона Черкасенка знято художній фільм «Дорога на Січ»
Детальніше про гетьмана можна подивитися переглянути відеоматеріал тут
Святий ПЦУ
«Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний по праву прославляється Православною Церквою України як благовірний за житієм, славний і справедливий правитель, меценат та благодійник, що багато потрудився для Українського Православ’я і приніс багато добрих плодів належного служіння на цій ниві», — говориться на офіційній ФБ-сторінці ПЦУ, -згадаймо хоча б, що Петро Сагайдачний домігся того, аби уряд Речі Посполитої дав згоду на право для мешканців України вільно обирати віросповідання, а також того, що православна ієрархія (митрополит, єпископи), посвячена Патріархом і визнана урядом, не повинна була терпіти гоніння від королівської влади. Це було важливим і сміливим кроком, адже після рішень Берестейської унії 1596 року Православ’я в Речі Посполитій фактично опинилося «поза законом».
Гетьман Конашевич-Сагайдачний — меценат православних братств та опікун братських шкіл. Так, після заснування Київського (Богоявленського) братства, Петро Сагайдачний з усім Військом Запорозьким вступив до нього. Все своє життя він піклувався про долю Православ’я та України, про козаків, про школи, братства, церкви й госпіталі. І своє майно він заповів на освітньо-навчальні й релігійно-церковні благодійні цілі, зокрема 1500 золотих він подарував Київській і Львівській братським школам.
А ще благовірний гетьман вирішально сприяв відродженню на території Київської Митрополії православної ієрархії, чим допоміг врятувати нашу Православну Церкву від повного руйнування і розпорошення. Так, у березні 1620-го року він разом з козаками зустрів та супроводив до Києва Єрусалимського патріарха Феофана III, який висвятив на Київську Митрополію святителя Іова Борецького та ще п’ятьох українських православних єпископів.
Пізніше, у 1627 році, Патріарх Єрусалимський Феофан III так писав про участь Петра Сагайдачного в утвердженні Київської Церкви: «Справа була б неможливою без підтримки пана й гетьмана Петра Сагайдачного, дії якого в даній справі справедливо можна назвати подвигом рівним апостольському. Ця людина є щирий сповідник православної віри, за яку віддав своє життя й після заспокоєння свого шанується на Русі як благовірний». Така поважна оцінка Єрусалимського першоієрарха свідчить не лише про високе визнання благовірного гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного, але й про повагу до нього його сучасників», — розповіли на офіційній ФБ-сторінці ПЦУ.
Представництво Українського інституту національної пам’яті в Полтаві
