Снайпер — це не просто людина, що лежить і чекає моменту вистрілити. Історія снайпера підрозділу оперативного призначення — Семьора.
До початку повномасштабної війни Семьора мав мирну професію — будівельник. Він жив під Кривим Рогом і коли почалося вторгнення, був удома, дізнавшись про це з новин. Але чекати мобілізації не став — самостійно прийняв рішення долучитися до боротьби. Так він потрапив до підрозділу оперативного призначення.
Він пройшов через жорсткі бої, зокрема, був у складі групи, яка мала виконати деблокаду Маріуполя. Операція не відбулася, але війна не зупинилася. Семьора пережив важкі ротації, найдовша з яких тривала п’ять місяців у Серебрянському лісі біля Кремінної. Там він працював як снайпер. Пізніше він перевівся до іншого підрозділу, очолюваного його товаришем, і допомагав у його формуванні, набираючи нових бійців.
Про життя снайпера гвардієць розповідає так: «Ми, снайпери, по суті, як художники або артисти. Ми маємо багато думати, придумувати, створювати, щоб вижити».
Його професія за останні роки значно змінилася. Війна диктує свої правила: дистанції зросли або, навпаки, скоротилися, а дрони стали невід’ємною частиною бою.
До середини 2023 року війна була іншою — було менше FPV-дронів, можна було працювати на середніх дистанціях (400–500 метрів) і навіть скорочувати їх. Але тепер, якщо ти вийшов на позицію і зробив зайвий рух, може прилетіти FPV-дрон і твоя кар’єра завершиться миттєво.
Снайпер — це не просто людина, що лежить і чекає моменту вистрілити.
«У фільмах це виглядає красиво, але насправді ти не можеш просто лежати й не рухатися тижнями. Навіть три-чотири дні без руху — це нереально. В житті все складніше: потрібно багато переміщуватися, постійно аналізувати інформацію, стежити за вітром, поправками, місцевістю», — пояснює він.
Взаємодія з іншими підрозділами
Робота снайпера неможлива без комунікації з іншими військовими. Головне — зв’язок із піхотою, розвідкою та операторами БПЛА.
«Приїжджаючи на бойові, ми спочатку добу слухаємо радіоефір, дивимося стріми дронів, щоб зрозуміти, де знаходиться ворог, які маршрути він використовує», — розповідає Семьора.
Це дозволяє уникати помилок, які можуть коштувати життя. Якось на передовій він почув у рацію, що оператор кулемета бачить пересування ворожих військ. Але Семьора одразу зрозумів, що той помилився напрямком і дивиться в тил своїм. Якби кулеметник відкрив вогонь, це могло б мати катастрофічні наслідки.
«Я попросив не стріляти, побіг до нього, взяв гвинтівку з тепловізором і перевірив ситуацію. Потім змусив його подивитися через мій приціл — він одразу зрозумів свою помилку. Щоб остаточно впевнитися, я попросив бійця з передової махнути рукою. Він це зробив, і кулеметник остаточно переконався, що мало не відкрив вогонь по своїх», — згадує Семьора.
Робота снайпера — це не лише стрільба. Це постійний аналіз, швидке прийняття рішень і вміння працювати в команді. Семьора пройшов через найважчі моменти війни, зміг адаптуватися до нових умов і залишитися ефективним. Він точно знає одне: романтизувати цю професію не варто.
«Багато хто думає, що снайпер — це просто лягти, стрельнути і піти. Але це далеко не так. Треба багато думати, рухатися, аналізувати і бути готовим до всього», — каже він.
Його історія — це історія адаптації, виживання і відповідальності.
