Це не романтика, як здається багатьом. Це важка робота: сержант Хорт про службу снайпером
Головний сержант взводу снайперів спеціального призначення з позивним Хорт — досвідчений військовий, який присвятив себе службі під час найважчих викликів для України. Його шлях розпочався у 2022 році, коли він залишив цивільне життя та приєднався до лав Національної гвардії України. До цього він працював на керівних посадах у цивільній сфері, але повномасштабна війна змінила його долю.
Його служба розпочалася в Президентській бригаді, де він виконував обов’язки в складі взводу спеціального призначення. Перші бойові завдання припали на найгарячіші напрямки: Харківщина, Бахмут, Ізюм. Хорт швидко зрозумів важливість дисципліни, організації та чіткого планування. У цій ролі він координував дії підрозділів, забезпечував логістику та підтримував бойовий дух своїх товаришів.
Після року служби в Президентській бригаді Хорт приєднався до підрозділу «Азов», де був у ротації на різних напрямках. Потім він вирішив спробувати себе у снайперській справі, яка стала для нього новим викликом. «Штурми, хоч і вимагають неймовірної сміливості, це справа молодих. Я завжди захоплювався штурмовиками, але зрозумів, що мій потенціал краще реалізувати в іншому напрямку», — згадує Хорт.
Сержант відзначає, що снайперська діяльність — це одна з найбільш відповідальних і складних спеціалізацій у сучасній війні. За його словами, з 2022 року підхід до підготовки снайперів суттєво змінився. Якщо раніше вважалося, що достатньо видати гвинтівку та базові інструкції, то тепер акцент робиться на системну та тривалу підготовку.
«Підготовка снайпера займає не менше року. Це не тільки навчання точній стрільбі, але й володіння тактикою, інженерними навичками, медициною, топографією. Снайпер — це фахівець, який мусить приймати складні рішення автономно, враховуючи безліч чинників: вітер, погоду, рельєф. Це справжнє мистецтво», — розповідав Хорт.
Він пояснює, що снайпери завжди працюють у парах. Одна людина відповідає за коригування пострілу, враховує всі зовнішні фактори, а друга виконує сам постріл. Такий підхід дозволяє мінімізувати помилки та забезпечити точність навіть на великих дистанціях — до двох кілометрів.
Хорт також наголошує на важливості сучасних технологій у снайперській справі. Завдяки новітнім пристроям, таким як оптичні системи та тепловізори, снайпери можуть спостерігати за ціллю на відстані, перебуваючи в укритті.
«Технології дозволяють зменшити ризики. Сучасний снайпер більше не повинен постійно бути біля гвинтівки. Але найскладніше — це дістатися позиції. Умови війни дуже змінилися: дрони, розвідка ворога — все це вимагає від нас нових підходів».
Снайперська місія передбачає не лише точність, але й фізичну витривалість. На завдання снайпер бере з собою до 40 кілограмів спорядження, включаючи зброю, боєприпаси, їжу, засоби зв’язку. Це надзвичайно важке навантаження, особливо коли мова йде про багатоденні операції в складних умовах.
Як наголошує сам Хорт, що снайпінг — це справа молодих. Людина повинна бути фізично сильною, адже винести таке спорядження, дістатися до позиції та залишатися непомітною під силу не кожному: «Попри свій вік — мені вже 56 років — я тримаю себе у формі й намагаюся не відставати від молодих».
Хорт бачить свою місію не лише в тому, щоб виконувати бойові завдання, але й у тому, щоб передавати знання молодим бійцям. За його словами, залучення нових кадрів до снайперських підрозділів — це виклик, який потребує серйозної мотивації та умов для навчання.
«Наша бригада створює всі умови для підготовки. У нас є власний полігон, можливість проходити курси за кордоном, інструктори, які передають свій досвід. Ми завжди шукаємо талановитих людей, які готові вчитися. Це не романтика, як здається багатьом. Це важка робота, яка потребує неймовірної відданості», — підсумував він.
17-та Полтавська бригада НГУ
