Гвардієць Ковпачок: мужність і рішучість, які допомагають вистояти у найважчих боях
Ковпачок вступив у війну як новачок, і з самого початку його життя перетворилося на постійне випробування. Перші шість місяців він присвятив інтенсивному навчанню, щоб стати готовим до бойових завдань. Згодом він став тим, хто несе відповідальність за передові рубежі, тримаючи оборону в найгарячіших точках — від Харкова до Бахмута, Запоріжжя та Донеччини.
Перший досвід Ковпачок здобув на Куп’янському напрямку, де тримав оборону. «На той момент мені здавалося, що це було вже складно», — згадує він. Хоча обстріли були нечастими й хаотичними, вони залишали відчуття постійного напруження. Основним завданням було не допустити прориву ворога, що в ті дні здавалось серйозною місією.
З кожним етапом війна ставала все складнішою. Бої у Бахмуті та Запоріжжі стали першим серйозним випробуванням. На Запорізькому напрямку підрозділ Ковпачка потрапив під масовану атаку дронів. «Два пристрої влучили в наше укриття, а третій, що не вибухнув, впав у наш окоп. Я ризикнув і викинув його, рятуючи побратимів», — розповідає він. Це рішення врятувало життя його команди.
Обстріли, які супроводжували висування на передову, були найбільш небезпечним етапом. «Дістатися до позицій було важче, ніж утримувати їх. Якщо ми долали цей шлях, це вже було успіхом», — пояснює Ковпачок. Часто ворог намагався знищити техніку й людей ще на підходах до рубежів.
Попри поранення та фізичну втому, Ковпачок залишався на передовій. Один із найважчих епізодів трапився під час мінометного обстрілу, коли міна розірвалася за 15 метрів від їхньої позиції. Він отримав уламкове поранення руки, а одному з побратимів повністю роздробило ногу. Та навіть у таких умовах гвардієць не покинув завдання.
Досвід Ковпачка охоплює і тренування новачків, і підтримку досвідчених гвардійців. «Новачків доводилося підтримувати й навчати, хоча часу на це часто бракувало», — згадує він. Особливо складними були завдання з доставки боєкомплектів під обстрілами. Ця робота вимагала не лише фізичної сили, а й залізної витримки.
Один із ключових моментів стався під час захоплення російського солдата. «Один наш гвардієць помітив двох ворогів. Одного вдалося захопити», — розповідає він. Полоненого швидко допитали, отриману інформацію передали командуванню, а далі його передали іншим підрозділам.
Підсумовуючи свій досвід, Ковпачок наголошує: «Моє завдання — тримати позиції та захищати побратимів. Ми не дозволяли ворогу прорватися, навіть коли ситуація була критичною». Його історія — це приклад мужності, самопожертви й незламності, якими живуть українські захисники щодня.
Артем БАРХАН
