Полтавська поетеса представила нашу область на Міжнародній літературній школі

Я жодного разу в житті не опинялась у такій дивній ситуації, як на V ювілейній Літературній школі в Карпатах. Шістдесят авторів (30 поетів та стільки ж прозаїків) помістили у «творчу резервацію» до відпочинкового комплексу в Карпатах. Там вони мали навчатися, обмінюватися творчим досвідом та вбирати в себе гірське натхнення. І я щаслива, що опинилася серед учасників цього незвичного проекту.

Ви лишень уявіть: ранок, запаморочливо свіже холодне повітря, сірі скелі, шум гірської річки, у тумані ледь видніються шпилі сосен. На одному з каменів сидить темноволосий хлопець та медитує. Поодаль — дівчина, по коліна у воді, щось наспівує і записує в блокнот тремтячими від холоду та натхнення руками. Неподалік двоповерхового дерев’яного будинку, де ми спимо, якась жінка активно жестикулює, нарікаючи на зв’язок та намагаючись «піймати» мережу, а зовсім поруч сидить сонна компанія та обговорює ранню творчість Любка Дереша. Фотограф із кумедним чубом фільмує коника на травинці, якийсь хлопець читає щойно написаний вірш дівчинці у довгій спідниці. Далі весь цей заспаний натовп попрямує на сніданок, а потім на лекції — надихаючі, захоплюючі, нудні, епатажні, відверті, незвичайні.

Ірина Мисник та Тарас Прохасько

А ще — безкінечні розмови із запахом джерельної води та розчинної кави, тихіші — про війну, гучніші — про літературу. І настає момент, коли ти перестаєш розуміти, чи то шум гірської річки за вікном, чи то вир ейфорії від усього цього дійства кипить у голові.

Живучи у такій атмосфері, захоплюєшся всім та всіма навколо. І, сказати чесно, водночас розумієш, чому творчих людей у нашому суспільстві меншість.

Неможливо не сказати про лекторів, з якими я мала нагоду познайомитись. Маріанна Кіяновська — жінка з теплими втомленими очима та м’якими жестами розповіла настільки одкровенні речі про поезію, що розчулила аудиторію й довела мене до сліз. Опісля Маріанна мало не створила власну «секту» із вічних слухачів, котрі, в прямому сенсі слова, переслідували лекторку, засипаючи питаннями. Добрий вусань Ростислав Семків розповів про жанр та стиль у літературі та зробив розбір поезій учасників літшколи. А ще він порадив, як знайти підхід до видавця, а сама лекція трохи нагадала мені епізод із Гаррі Поттера, де Гегрід вчив, як підібратись до гордовитої істоти — гіпогрифа. Міфічний та чарівний Тарас Прохасько розповідав про автобіографізм у творчості, виважений Юрій Винничук аналізував твори прозаїків (чи, як легендарно обмовився хтось — «прозовиків»), мудрий Завен Баблоян говорив про психоаналіз, а зокрема чим митці відрізняються від невротиків, непередбачувана Мар’яна Савка експериментувала з подачею віршів. Ірина Вікирчак пояснювала, як творчо співпрацювати на міжнародному рівні, а Юстина Чеховська проводила цікаві творчі воркшопи. Ну, і звичайно ж, добрий Олег Лишега, якого хотілося обійняти, наче рідного дідуся, під час лекцій, а також Антон Санченко, який натхненно розповідав про біографію та бібліографію.

Юрій Виничук

Я назавжди запам’ятаю людей, з якими мені пощастило перебувати в літературній школі, особливо п’ятьох неймовірних дівчат, котрі жили зі мною в одній кімнаті на протязі шести днів. Мудра та світла «старша сестричка» Поліна Кулакова, котра нещодавно видала містичний трилер «Я пам’ятатиму твоє обличчя», ніжна Олеся Новік — авторка неймовірно образних верлібрів, рудоволоса Марина Однорог з чуттєвою інтимною лірикою, епатажна Аліна Звіздецька з такими ж творами, виважена Катя Грушовська, від глибини віршів якої перехоплює подих! Також дуже запам’яталася творчість трьох хлопців — дорослого та мудрого прозаїка Дмитра Шияна, простого, але водночас глибокого Дмитра Бовдуя та казково-чуттєвого Яніса Сінайко. Їхні твори ви можете знайти в мережі, і, повірте, ви не пожалкуєте, коли це зробите!

Цей проект дав мені багато натхнення та нових емоцій, а також багато ідей для творчих проектів, про котрі, я сподіваюсь, ви незабаром дізнаєтесь!

Миру вам!

Іринка МИСНИК, незалежне мистецьке об’єднання «Magnum Opus»