Жарти Палича під обстрілами тримали бойовий настрій побратимів
Гвардієць із псевдо Палич, справжнє ім'я якого Андрій Володимирович, є прикладом того, як мужність, оптимізм і почуття гумору можуть підтримувати бойовий дух навіть у найважчих умовах. Він один із тих, хто не чекав на повістку, а добровільно прийшов до військкомату на початку повномасштабної війни в Україні. Попри те, що йому було вже 58 років, Палич наполіг, щоб його взяли до лав Національної гвардії України.
До відправлення на фронт Палич займався охороною стратегічних об’єктів у Полтаві, забезпечуючи стабільність і безпеку в тилу.
У грудні 2023 року Андрій разом зі своїм підрозділом був направлений на Донеччину, де вони тримали оборону біля річки в лісі. Ця природна перешкода не дозволяла ворогу здійснювати штурм, але це їх не зупиняло від постійних безглуздих обстрілів.
«Ми стояли в лісі біля річки, і вони не могли перейти на наш бік, але постійно обстрілювали нас. Чи то навмання, чи через дурість, чи просто через надлишок снарядів», — згадує Палич.
Попри природну перешкоду, ворог діяв зухвало на своєму боці річки, думаючи, що українські захисники не будуть штурмувати.
«Вони відкрито переміщалися на своєму березі, впевнені, що ми не будемо наступати. Але ми все бачили і передавали координати артилерії», — розповідає Андрій.
Завдання їхнього підрозділу полягало не тільки в прикритті флангів, але й у спостереженні за ворогом і негайній передачі координат для артилерійських ударів.
Попри постійні артилерійські обстріли, Палич завжди знаходив спосіб підтримувати бойовий дух побратимів.
«Кожен день ми знали, що по нас стрілятимуть, але це не привід втрачати настрій», — посміхається він.
Його здатність перевести навіть найстрашніші моменти в жарт допомагала всім зберігати спокій і холоднокровність.
«Якщо вже свистять кулі, то сміятися треба гучніше», — це стало його улюбленою фразою на передовій.
Після трьох місяців на передовій Андрій Володимирович повернувся до Полтави і знову заступив на охорону стратегічних об’єктів.
«Ми не можемо допустити, щоб ворог дійшов до наших тилів», — пояснює Палич свою нову місію.
Охорона об'єктів критичної інфраструктури стала його новим фронтом, і він виконував це завдання з тією ж рішучістю і позитивом.
Палич став символом мужності, стійкості та позитиву. Його здатність підтримувати бойовий дух товаришів робила його важливим членом команди, на якого можна було покластися в будь-який момент. Від його рішучих дій залежала безпека флангів українських позицій, а точна передача координат ворога допомагала артилеристам завдавати ударів по противнику.
«Сміх — це наша зброя проти всіх негараздів», — підсумовує Палич.
Його історія показує, що справжня сила полягає не тільки в майстерності воювати, а й у здатності зберігати оптимізм і підтримувати команду в найважчі моменти.
Артем БАРХАН
