Зустріч через 50 років: перші випускники ПМСІ (тоді) / ПДМУ (сьогодні) про любов до Альма матер і до професії лікаря-стоматолога
50 років тому востаннє переступили поріг рідного Університету (тоді Полтавського медичного стоматологічного інституту) його перші випускники, лікарі-стоматологи, отримавши Дипломи і збираючись у самостійне професійне життя.
Як і колись, 7 вересня 2024 року вони дружно поспішали на зустріч до Альма-матер, щоб знову обійнятись, поспілкуватись вдосталь між собою і з викладачами. Та ще, бодай хоч тільки на цей знаковий день, знову як студенти — почути у стінах рідної 6-ї аудиторії щось обов’язково нове, важливе та цінне. Щось розповісти, а то й просто спільно поринути у спогади. Адже всі, хто приїхав на зустріч, точно зберегли на все життя в пам`яті епізоди із незабутньої студентської пори. «А пам`ятаєш?», — лунало з усіх боків. Звичайно ж, що пам`ятали, а якщо і хтось забув, то тут швидко відгукувався той, хто згадував, і знову — загальне пожвавлення, жарти, сміх…
Це в Університетських стінах славного вікового навчального медичного закладу — Кременчук, Полтава і вся Полтавщина, Золотоноша, Дніпро, Харківська та Чернігівська області в особі його перших випускників в умовах війни, попри все, об`єдналися у монолітну медичну родину, збагатили свою унікальну історію, сфотографувалися біля морфологічного корпусу рідного Університету, сумували за незворотністю Часу і мріяли про Перемогу…
І згадували, згадували, інколи навіть зі сльозами на очах, згадували…Звісно, що по-різному склалося життя у кожного. Але, без сумніву, вони всі щасливо реалізували себе в улюбленій професії лікаря-стоматолога, про що з радістю і розповіли. А ще вкотре висловили глибоку вдячність Університету та стоматологічному факультету за глибокі професійні знання й за безцінну науку людяності і гуманних постулатів в пізнанні Життя. Це стало, як зазначили багато із них, тоді — тим наріжним каменем, завдяки якому, сьогодні вони називають себе успішними та щасливими людьми.
Хвилиною Мовчання вшанували загиблих Захисників й Захисниць України, а також тих своїх однокурсників та викладачів, які відійшли у Лету, але незримо також стали дорогими учасниками ювілейної зустрічі зі своїми групами у їхніх спогадах.
Далі перші випускники подивились фільм про ПДМУ, присвячений 100-й річниці від його заснування, і потім ще довго продовжили спілкуватися. А ще уважно слухали, як і колись своїх наставників, які також завітали на зустріч. Це професорка кафедри післядипломної освіти лікарів-стоматологів, заслужений лікар України Таїса Скрипнікова, доктор медичних наук, професор кафедри терапевтичної стоматології Анатолій Ніколішин. Вони й сьогодні плідно працюють в Університеті, тож, неабияк зворушені непересічною подією, дякували за запрошення на цікаву зустріч, й собі дещо ностальгували, а ще розповідали принагідно про сучасне життя кафедри та всього Університету.
Яскраві емоції радості та захоплення викликала у гостей екскурсія до народного музею історії ПДМУ та розповідь його директорки Таміли Дашевської, а ще — ідея й собі поповнити фонд музею експонатами з 70-х років ХХ століття, періоду саме їхнього студентства, бо ж так захотілося і їм також якомога більше відтворити в пам’яті окремі історії, деталі, миттєвості, предмети!
Очевидно те, що подібні зустрічі — це надзвичайно хвилююче і знакове явище в історії Університету, адже випускники не тільки постійно спілкуються і зустрічаються, а й ретельно збирають фото, мають у своєму архіві навіть табелі успішності, чорно-білі світлини зі студентських буднів, тим самим залишаючи прийдешнім студентам тепло своїх сердець і любов до професії. Такий тісний і непідробний зв’язок має завжди ПДМУ зі студентами минулих поколінь.
Побажаймо їм міцного здоров’я, наснаги, мирного неба, наступних зустрічей і Перемоги нам всім!
Прес-служба Полтавського державного медичного університету
