Олімп і Голгофа Миколи Скліфосовського: студенти ПДМУ познайомилися з життєвим шляхом видатного хірурга-співвітчизника
«Народ, який уміє шанувати пам`ять своїх великих предків, має право спокійно дивитися у майбутнє» М. В. Скліфосовський.
Видатний хірург і науковець, віддаючи цими словами шану своєму великому Вчителю — М. І. Пирогову, тоді і гадки не мав, що доля приготувала йому також своє почесне місце на Олімпі вітчизняної хірургії. Талановитий учень гідний свого великого Навчителя, якого у наукових колах називають найвидатнішим хірургом після М. І. Пирогова і найбільш популярним після Сергія Боткіна.
9 січня 2023 року у Полтавському державному медичному університеті відбувся Круглий стіл за участю географа і краєзнавця Леоніда Булави. Директорка народного музею історії університету Таміла Дашевська продемонструвала креативні експозиції, які пов’язані зі славетним хірургом, а студенти почули цікаві факти від краєзнавця.
М. В. Скліфосовський народився 6 квітня (25 березня) 1836 року у м. Дубоксари Херсонської губернії. Після закінчення Одеської гімназії у 1859 році він закінчив медичний факультет Московського університету і почав працювати ординатором у Одеській міській лікарні. Через 4 роки захистив дисертацію у Харківському університеті і працював за кордоном. Повернувшись в Україну, став завідувачем кафедри хірургії у Київському університеті. Учасник 4-х воєн, М. В. Скліфосовський одержав високу бойову нагороду — орден Св. Володимира 3 ст. з трьома мечами.
Студенти на зустрічі з краєзнавцем активно долучилися до обговорення і з кожною відповіддю пана Леоніда Булави відкривали для себе яскраві, а часом, і драматичні сторінки долі великого Трудівника і лікаря.
З 1871 року М. В. Скліфосовський щоліта жив під Полтавою у своєму маєтку Відрадне на території Яківців. Помер у 1904 році у Полтаві і похований там. Навіть за цими короткими біографічними даними студенти на зустрічі у музеї могли уявити непересічну талановиту Особистість з неабиякою силою духу. Вони були вражені епізодами, в яких розповідалось про те, що маючи досить скромні статки, Микола Скліфосовський блискуче навчався, а його перші операції привернули увагу всієї медичної спільноти. 3-х років йому вистачило, щоб стати знаменитим хірургом. Далі Австро-Пруська війна. Він працює полковим лікарем. Провів безліч операцій у польових лазаретах, і це була не остання його війна! За цей час М. В. Скліфосовський став найвидатнішим учнем генія воєнно-польової хірургії — М. І. Пирогова. А ще був й гінекологом, і щелепно-лицьовим хірургом. Він перший поставив діагноз М. І. Пирогову, коли той захворів і запропонував зробити операцію, та Микола Пирогов вирішив звернутися у Вені до іншого знаменитого світила в хірургії, який не погодився з діагнозом Миколи Скліфосовського. Це стало фатальною помилкою. М. І. Пирогов помер, а на розтині підтвердився саме діагноз його учня…
Розповідь поступово брала у полон захоплених студентів-медиків, ніхто не залишався байдужим, і зустріч набувала відповідного емоційного забарвлення. Факти із життя великого хірурга викликали неабиякий подив у них.
Самовіддано працюючи за операційним столом і навчаючи учнів, Микола Васильович ніколи не мав перепочинку! Він був піонером порожнинної хірургії, першим застосував лікування мозкових гриж, а світову популярність здобув завдяки провадженню в хірургію асептики та антисептики. Вперше у світі саме він застосував розчин кокаїну для місцевого знеболювання. Багато операцій взагалі носять його ім`я…Перебуваючи у Полтаві, він розпочинає земську роботу, йде до людей, їде у найвіддаленіші села і везе пацієнтам ліки. При цьому, як згадують сучасники, М. В. Скліфосовський був надзвичайно лагідною людиною, дещо навіть сентиментальною, за висловом його близьких друзів, — справжньою «хохляцькою Душею»!
Звісно, студенти не вперше почули про великого хірурга, але стільки емоційно забарвлених нових фактів, ілюстрацій і цікавих епізодів, мабуть, що вперше. І це точно назавжди ввійде відтепер і у їхнє життя. Адже організатори заходу — відділ управління освітньо-виховною та гуманітарною роботою з молоддю під керівництвом проректора з науково-педагогічної та виховної роботи Валерія Похилька, він сам та директорка народного музею історії ПДМУ Таміла Дашевська почули про це у відгуках учасників зустрічі.
Коли розповідь наблизилась до драматичних сторінок життя великого лікаря-хірурга, на очах багатьох забриніли сльози. Адже Микола Скліфосовський був глибоко нещасним батьком. Із усіх його 8-ми дітей багатьом не судилося вижити. А дехто із них взагалі трагічно загинув наглою смертю. Миколу вбили під час Японської війни, Костя пішов із життя студентом, Володя помер від туберкульозу у 14 років, а за ним і Боря. Олександр закінчив самогубством. Це стало Голгофою для невтішного батька, і він надовго впав у депресію…
Якби ж то заговорили у колишньому маєтку у Яківцях багаторічні дерева, німі свідки останніх років життя не тільки самого великого хірурга, а й потім після його смерті, трагічної загибелі від банди Бібіка у 1918 році його дружини Софії та доньки Тамари! Мовчать…
Тож краще просто час від часу приходити туди, постояти мовчки біля могили і відчути себе часткою великого нескореного народу і його безцінної духовної спадщини, надбаної великими Предками. Студенти ПДМУ завжди нестимуть квіти на скромну могилу на околиці Полтави і звірятимуть своє майбутнє з високими моральними критеріями, які сьогодні набувають особливого значення для кожного із нас.
Прес-служба Полтавського державного медичного університету
