У селах Тахтаулове і Жуки біля Полтави відновлено українські назви вулиць
З ініціативи Полтавського офісу Українського інституту національної пам’яті рішенням 25-ої позачергової сесії Полтавської міськради 8-го скликання у селах Тахтаулове і Жуки усунено порушення декомунізаційного законодавства. Вулицям повернуто їх законні назви: у селі Тахтаулове — Козацька, Пилипа Орлика, Михайла Драгоманова, Івана Стешенка, а у Жуках — Українських Січових Стрільців, Костя Гордієнка; Петра Дорошенка. За словами регіонального представника Українського інституту національної пам’яті (УІНП) в Полтавській області Олега Пустовгара рішення сесії Полтавської міськради є уроком для усіх охочих порушувати декомунізаційний закон та дає сигнал іншим органам місцевого самоврядування та виконавчої влади Полтавщини про марність, непотрібність і наївність спроб саботажу державної політики національної пам’яті.
Ще торік член робочої групи з питань присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій на території Полтавської міської територіальної громади Олег Пустовгар привернув увагу заступника міського голови Полтави Валерія Пархоменка до грубого порушення колишніми посадовцями колишньої Тахтаулівської сільради. Нині це старостинський округ у межах Полтавської міської громади. Там 5 серпня 2016 року рішенням №387 незаконно скасували розпорядження Полтавської облдержадміністрації, повернувши назви, що були пропагандою комуністичного тоталітарного режиму-Островського, Пролетарська, Жовтнева, Щорса та ін. Тож Пустовгар на засіданні згаданої комісії запропонував відмовитися від громадського обговорення щодо цих назв, а винести на розгляд сесії міської ради назви, що були зазначені у розпорядженні облдержадміністрації.
Пропозицію робоча група одноголосно підтримала. Законність у селах Тахтаулове і Жуки відновлено рішенням 25-ої позачергової сесії Полтавської міськради 8-го скликання.
«Тепер з топоніміки цих сіл назавжди прибрали назви „Жовтнева“ (на честь більшовицького перевороту у росії) й „Пролетарська“ та імена Ніколая Островського — радянського письменника, автора пропагандистського роману „Як гартувалася сталь“, секретаря райкомів комсомолу, бійця Окремого Шепетівського батальйону ЧОН (частина особливого призначення) Червоної армії, бригадного комісара Політуправління ЧА, а також командира дивізії Червоної Армії Миколи Щорса, який брав активну участь у бойових діях проти Армії УНР у 1918-1919 рр. й обіймав посаду військового коменданта міста Києва (лютий 1918 р.) та несе відповідальність за військові злочини більшовиків проти цивільного населення української столиці», — зазначили у Полтавському офісі УІНП.
Там повідомили, що натомість у селі Тахтаулове увічнено пам’ять гетьмана-мазепинця, автора першої української Конституції Пилипа Орлика; уродженця Полтавщини, історика, фольклориста, публіциста, громадського діяча Михайла Драгоманова; уродженця Полтави, першого міністра освіти Української Народної Республіки, поета, перекладача, члена літературного гуртка «Плеяда» Івана Стешенка.
Як сповістив Олег Пустовгар, у селі Жуки знову чинна вулиця Українських Січових Стрільців — на прославлення подвигу військових підрозділів Армії УНР, які брали участь у боях з російсько-більшовицькими загарбниками під Бахмачем, Крутами, в Києві, біля Житомира. Верховним головнокомандувачем січових стрільців вважався полковник Армії УНР Євген Коновалець. Після окупації УНР більшовицькою Росією старшини Січових Стрільців стали творцями Української Військової Організації та Організації Українських Націоналістів.
Також у Жуках сесія Полтавської міськради відновила вулицю на пошану уродженця Полтавщини, кошового отамана Запорізької Січі Костя Гордієнка. Він відмовився присягати на вірність московському цареві Петру І, відстоював права й вольності Війська Запорозького, пішов на єднання з військами Мазепи та шведського короля Карла ХІІ. 27 березня 1709 року в сотенному містечку Великі Будища на Полтавщині 8 тисяч січовиків на чолі з Костем Гордієнком приєдналися до українсько-шведського союзу. Очистив значну територію Лівобережної України від московських військ.
Поновили у селі Жуки й вулицю на честь Петра Дорошенка — провідника Війська Запорозького Правобережної України (1665—1676), очільника Гетьманщини (1668—1670). 8 червня 1668 року Лівобережна та Правобережна частини України об’єдналися під булавою саме цього гетьмана. Сприяв заселенню спустошених південних районів Правобережжя; послідовно захищав інтереси козацького стану, прагнув запровадити довічну гетьманську владу. Але головний сенс своєї діяльності Петро Дорошенко вбачав у об’єднанні українських земель у межах однієї держави.
Полтавський офіс УІНП
