У Терешківській громаді Полтавського району затвердили перелік вулиць, які перейменують у межах деколонізації

Терешківська громада — єдина на Полтавщині, де комісію з перейменування очолив безпосередньо голова громади, а не секретар сільради чи начальник відділу культури, як зазвичай. Це свідчить про те, що голова громади Віталій Турпітько як ексочільник обласної коордради АТО/ООС і людина патріотичного україноцентричного світогляду глибоко розуміє потребу очищення публічного простору від ворожих сенсів, пов’язаних з СРСР і росією як державою-окупантом.

У засіданні взяли участь члени комісії — професор Леонід Булава та регіональний представник Українського інституту національної пам’яті в Полтавській області Олег Пустовгар. Присутні підтримали пропозицію останнього, вирішивши включити до переліку на перейменування такі назви:

• вул. Горького (псевдонім, справжнє ім’я Пєшков Олексій Максимович) — російського комуністичного «пролетарського» письменника, одного з провідних ідеологів комуністичного режиму, одного зі співтворців наклепницької комуністичної кампанії, спрямованої проти голови Директорії УНР Симона Петлюри, активно співпрацював з НКВС;
• вул. Космодем’янської — радянської диверсантки, діячки Всесоюзної ленінської комуністичної спілки молоді (ВЛКСМ);
• вулиці Лісгоспна і Колгоспна — на честь колгоспів (від скорочення «колективне господарство») — сільськогосподарських підприємств на території колишнього СРСР, повністю підконтрольних компартійній владі, символу рабської експлуатації селян і Голодомору-геноциду 1932-33 рр.;
• вул. Гагаріна і Комарова — російських радянських космонавтів. Комаров уродженець Москви, член Комуністичної партії Радянського союзу з 1952 року, був почесним громадянин міста Калуга (Росія);
• вул. Мічуріна — звеличеного Йосипом Сталіним російського біолога і селекціонера-помолога, уродженця Рязанської губернії Росії;
• вул. Чкалова — російського радянського льотчика, уродженця Росії, з с. Васильово Горьковської області;
• вул. Пушкіна — оспівував загарбницькі війни Російської імперії, заперечував право народів на державність, виправдовував воєнні злочини російської армії. Вірш «Клеветникам России» нині використовується ворожою пропагандою для виправдання агресії проти України. Пушкін — один із ідейно-культурних маркерів російського імперіалізму, автор поетичних і прозових творів, придворний імператорський співець тої епохи;
• вул. Гвардійська. Назва, що широко використовувалася у населених пунктах СРСР та сучасної Росії, апелює до комуністичного міфу так званої «Великої Вітчизняної війни». 21.05.1942 року Указом Президії ВР СРСР були повернуті гвардійські звання, які присвоювали з’єднанням Червоної Армії і ВМФ. А за кілька тижнів нарком ВМФ СРСР адмірал М. Кузнєцов затвердив й опис гвардійської стрічки: «шовкова репсова муарова стрічка жовтогарячого кольору з нанесеними на неї трьома подовжніми чорними смужками», тобто стилістично була схожа на георгіївську. Так сталінський режим апелював до військового спадку Російської імперії. Зараз цей спадок активно експлуатується путінським режимом у війні проти України;
• вул. Зигіна. Генерал-лейтенант СРСР, був відданий людожерській політиці комуністичного режиму та Сталіну. Це допомогло йому отримати численні почесті: червону зірку, орден леніна, кутузова, червоного прапора, не маючи особливих військових заслуг і будучи генералом армії в резерві. Алєксєй Зигін вчасно примкнув до більшовицького повстання 1918, хоча до цього служив російській імператорській армії. Комуністична пропаганда витворила побрехеньку про нього як «визволителя Полтави від нацистів».

Олег Пустовгар запропонував увічнити пам’ять видатного уродженця Терешківської громади з села Микільське, віце-президента Української Народної Республіки (УНР) в екзилі, письменника, літературознавця, релігійного діяча Миколи Степаненка. Представник Інституту нацпам’яті розповів, що вперше про нього полтавцям повідомив видатний полтавський краєзнавець і письменник Петро Ротач у своїй книзі «Розвіяні по чужині. Полтавці на еміграції». Про історію життя професора Миколи Степаненка написано й у книзі авторства краєзнавця з Лохвиці, доктора права Українського Вільного Університету (м. Мюнхен) «Полтавська діаспора. Велика енциклопедія».

Майбутній віце-президент УНР Микола Степаненко народився 15 грудня 1918 року. В молодості вивчив гру на бандурі у Федора Глушка. У 1937 р. закінчив філологічний факультет Полтавського державного педагогічного інституту, працював викладачем.У 1941 р. лишався на окупованій ворогом території, був директором Шишацького сільськогосподарського технікуму, редактором української газети в Миргороді. Емігрував до Німеччини, викладав у таборах для переміщених осіб у Мюнхені і Карлсфельді. У 1949 р. емігрував до США. Працював позаштатним диктором «Голосу Америки». Викладав мови у військовій школі в м. Монтерей (Каліфорнія), східнослов’янські мови і літератури — в Сиракузькому, Нью-Йоркському і Ратгерському університетах. Захистив дисертацію в Нью-Йоркському університеті (1970), одержав ступінь доктора філософії. У 70-х рр. — професор славістики університету Джорджа Вашингтона. Член-основоположник і чільний діяч УРДП (Об’єднання Українців Революційно-Демократичних Переконань), віце-президент УНР в екзилі (з 1967), член управ низки українських культурних, громадських і політичних установ, педагог, радіожурналіст, публіцист, учений-літературознавець, дійсний член НТШ, священик УПЦ. Автор книг «Шосте коло» (1979), «Жива легенда дальшої нашої боротьби» (1979), «Борець за ідеї української нації» (1981). Автор тексту пісні про гетьмана Івана Мазепу. Помер 14 березня 1993 р. в Сан-Хосе (Каліфорнія).

«Засідання мало організаційно-методичний характер: узгоджено текст Положення про перейменування об’єктів топоніміки; визначено перелік вулиць, площ, провулків, набережних на перейменування та уточнення назв; обговорено деякі варіанти назв для перейменування; розпочато процес підготовки історичних довідок для варіантів на перейменування вулиць. Увесь колоніальний московсько-совєтський бруд виметем з нашої хати!», — так підбив підсумки першого засідання на своїй сторінці у Фейсбуку начальник відділу культури Терешківської сільської ради, кандидат педагогічних наук Дмитро Кравченко.

Полтавський офіс УІНП