У німецьких містах-мільйонниках повітря чисте, наче у сільській місцевості

Олексій Хамаза закінчив Київський торгово-економічний університет. А диплом магістра вирішив одержати у Німеччині. Зараз він навчається у Технічному університеті Дрезден. Обрав спеціальність «економічна інформатика».

— У німецьких вузах, — розповідає Олексій, — діє болонська система. Студент сам «набирає» певну кількість дисциплін, які він хоче вивчати, з обов’язкових та необов’язкових, сам складає свій графік навчання, щоб були вільні дні для роботи. Кілька місяців тому змінився закон, який відтепер дозволяє студентам офіційно працювати 120 замість колишніх 90 днів на рік. Сам записуєшся на лекцію, яку хочеш прослухати, сам записуєшся на екзамен.

Олексій Хамаза

— Чи важко було вступити?

— Нелегко. Адже на 35 місць претендувало 450 осіб, але я успішно здав вступний іспит.

— Навчання в університеті платне?

— Так, платне для всіх — 250 євро за семестр (500 євро в рік). Однак у цю суму також входить безкоштовний проїзд будь-яким видом громадського транспорту не лише у місті Дрездені, а по всій федеральній землі Саксонії (170-180 євро). Контроль знань дуже суворий. Якщо студент двічі провалює екзамен, то більше не має права вивчати обрану спеціальність.

— Чим відрізняються сучасні німці від українців?

— Коли я приїхав до Німеччини, то відразу відзначив, що німці спокійні, впевнені у собі й завтрашньому дні, незалежні, задоволені, врівноважені, бо суспільне життя рідко ставить їх у стресові ситуації, хіба що особисті проблеми на кшталт смерті рідних.

— Що ще тебе вразило, Олексію?

— Те, що у нас називають безбар’єрністю для інвалідів, які не обмежені у пересуванні, як в Україні. У нас в університеті є спеціальні підйомники для візочників. Такі ж є в громадському транспорті — від трамвая до метро і потяга. Пандуси є у всіх державних установах і магазинах, тротуари теж з пандусами. Можна викликати спеціальне таксі для інваліда-візочника. Ці люди справді живуть повноцінним життям.

— Розповідають, що екології у ФРН приділяють велике значення.

— Охорона довкілля — державна політика. Очисні споруди на підприємствах дуже потужні, на них застосовують новітні технології й відкупитися власнику від екологічної інспекції хабарем неможливо. До 2020 року Німеччина хоче відмовитися від атомних електростанцій. Уже зараз добре розвинена альтернативна енергетика. Електровітряки німецької фірми Simens вважаються найкращими. За рік такий вітряк себе окуповує. Часто будинки обігріваються сонячними батареями чи теплом землі (спеціальні акумулятори встановлюються на глибині понад 3 метри), є чимало й інших прогресивних технологій у цій галузі.

— Як багато доводиться платити за електрику й воду?

— На території колишньої НДР менше потужних промислових підприємств, то й зарплати нижчі, ніж у західній Німеччині, — близько 1500 євро. Я винаймаю 1-кімнатну квартиру, і в місяць плачу за електрику 23 євро, а за воду 15-20 євро, тобто, у процентному відношенні, це менше, ніж в Україні.

— Любов до чистоти й порядку — ментальна риса німців. Це справді так?

— Так, на вулицях, не кажучи про будинки, — ідеальна чистота. Я б додав високу екологічну свідомість пересічних громадян. Сміття вони викидають у різні контейнери. Є окремі контейнери — для вживаних речей, які, як написано на них, підуть на благодійні цілі. У певні дні приїздять машини, що збирають побутову техніку, яку потім теж утилізують, розбираючи на пластмасу й метал.

— Я торік теж була у Дрездені й була здивована чистотою повітря міста з майже 600 тисячним населенням...

— Якщо українські міста «задихаються» від смогу й вихлопних газів, то у німецьких містах повітря й справді чисте, ніби в сільській місцевості. Бо всі автомобілі мають фільтри викидів двигуна внутрішнього згорання (на лобовому склі — відповідні картки різного кольору, найвищий ступінь очистки вихлопів — 5-й).

— А що ти скажеш про корупцію у Німеччині? Відомо, що президент ФРН узяв кредит на більш вигідних, ніж зазвичай, умовах, і після скандалу змушений був сам подати у відставку. Міністр, якого піймали на плагіаті, теж сам пішов з посади...

— Корупції на низовому рівні практично немає. Ні у школі, ні у вузі, ні в лікарні, ні в мерії, ні в поліції, ні в суді. Зізнаюся, приємно жити в такому суспільстві, відчуваєш себе захищеним. Не те що в Україні, коли тебе на вулиці може збити «мажор» — синок депутата чи прокурора — і ти ніде не знайдеш захисту й справедливості. Корупція в Німеччині якщо і є, то у вищих ешелонах влади. І преса про це розповідає, викликаючи резонансний громадський осуд.

Розмовляла Людмила Кучеренко

Матеріал підготовлений за підтримки Міжнародного фонду «Відродження»