​ У телепроєкті «Історичний спротив» розповіли про історичні відмінності між українцями та росіянами

• Ідеологія сьогоднішньої війни з боку агресора ґрунтується не стільки на його оцінці сучасності, скільки на баченні минулого. І це є яскравим прикладом того, як неадекватне бачення минулого може жахливо і брутально впливати на сучасність.
• Теза про «єдиний народ» слугує місії насильства щодо української «частини» цього «народу» та прагненню знищити її власну ідентичність. Повне нерозуміння і незнання історії України веде до прагнення просто «позбутися» цих «непорозумінь» у військовий спосіб.
• Боротьба з «українським нацизмом», що виросла з всеросійського шаманізму «побєдобєсія», вказує на відсутність розуміння реалій XXI століття поза межами демагогії і цинічної пропаганди. Ця пропаганда просуває думку, що «Велика перемога» над абсолютним злом нацизму дала повну індульгенцію сталінському тоталітаризму та експансії, а за його аналогом — і сучасній Росії, і тому Росія має продовжувати цю вічну позаісторичну «місію». Боротьба за «денацифікацію» приховує той факт, що сама Росія не знає, що вона може запропонувати світу, крім крові і жертв.
• «Національна ідея» для «русскіх» чи «росіян» являє собою хаотичну кашу та набір ідеологічних напівфабрикатів, які суперечать один одному, на тлі аксіоми про «виключність Росії» (невідомо яку) та вічну «зовнішню загрозу». Це створює у росіян та їхніх самовпевнених і зарозумілих вождів незрозумілий їм самим світоглядний хаос, який вщент руйнує критичне мислення, раціональність, адекватність оцінки реальності. Але найголовнішим у цьому світоглядному покручі чи мутанті «російської ментальності» є нищення всього загальнолюдського: передовсім розрізнення добра і зла. Численні злочини сучасних росіян проти людяності є цьому незаперечним свідченням.
• Якщо ми говоримо про те, що притаманне росіянам, — то це владна вертикаль, сувора дисципліна, інтереси колективу і держави, які домінують, а життя окремої людини губиться. І головний критерій у різниці ментальностей — це ціна людського життя. Кожен український солдат чи цивільна людина, які загинули, — пораховані або обов’язково будуть пораховані. І прогалина між українцями і росіянами у ставленні до того, скільки коштує людське життя і чи варте воно уваги та пошанування, дуже яскраво демонструє різницю між нами.
• Треба називати речі своїми іменами: злочини в Україні чинять не «рашисти», а РОСІЯНИ. Бо у 2022 році це слово абсолютно чітко окреслює найбрутальнішу і цинічну антилюдську практику у XXI столітті без якихось зайвих уточнень.

Нагадуємо, ефіри з істориками, політологами, філософами в межах проєкту «Історичний спротив» виходять щопонеділка, щосереди та щоп’ятниці у телемарафоні єдиних новин.

Публікуючи озвучені думки експертів, ми також запрошуємо вас до рефлексії, критичного осмислення та, за бажання, дискусії. У війні, в якій Україна відстоює свою державність, суб’єктність та ідентичність, такі речі, як історія, пам’ять і розуміння минулого, стали ключовим фактором. Історичні наративи продовжують відігравати значну роль, поки війна триває, та матимуть не менше значення для розбудови стійкої держави і суспільства після перемоги.

За матеріалами телеграм-каналу Інституту нацпам’яті «Історія та пам’ять»