«Наша незалежність. Марафон 30». Як рухівці на Полтавщині відстоювали незалежність

Звернення Полтавської крайової організації НРУ до мешканців Полтавщини, у зв’язку з проголошенням Верховною Радою України Акта про незалежність України

24 серпня 1991 року Верховна Рада України, не маючи більше сили протистояти логічному плину історії і зростаючому прагненню українського народу до свободи, проголосила повну державну незалежність України. Віднині багатомільйонний народ, змучений століттями поневолення і знущань, розпочинає шлях до побудови багатої, демократичної, незалежної європейської держави, в якій кожен з нас відчував би себе не рабом більшовицької імперії, а повновладним господарем на своїй землі. На наших очах здійснюється мрія багатьох поколінь українських патріотів, мрія, за яку поклали голови мільйони синів і дочок України. Народжувалася ця мрія і набирала сили з козацьких вольностей, з пісень Кобзарів, з невтомної праці просвітян, з української революції 1917-21 рр., зі збройної боротьби проти нацистських та більшовицьких окупантів на Західній Україні 1941-53 рр., з діяльності правозахисників 60-80 рр., з Народного Руху України та інших демократичних організацій, діяльності прогресивних депутатів.

Наша держава народжується в нелегкий час економічної, екологічної, моральної кризи, в час, коли з усією гостротою постають проблеми, залишені нам у спадок Радянським Союзом — останньою в світі імперією, яка доживає свої останні дні.

Ми усвідомлюємо, що при звістці про проголошення незалежності багатьох наших земляків охопило почуття невпевненості. Це зрозуміло: в час кардинальних змін люди хвилюються за своє майбутнє, а могутня пропагандистська машина Компартії, на службі у якої перебували газети, радіо, телебачення велика кількість штатних працівників зробила все, щоб спаплюжити в очах простих робітників ідею свободи, оббрехати людей, які цю ідею відстоюють. Сподіваємось, що тепер, після поразки перевороту, засоби масової інформації перейдуть до рук народу і мільйони людей зможуть нарешті, в перше за останні 7 десятиліть отримати правдиву інформацію. Незалежна держава означає, що розпоряджатися величезними багатствами нашої землі будуть не ставленики кремлівських відомств, а український народ; що не дамо м більше будувати атомних монстрів, за безцінь вивозити мільйони тонн с/г продукції за межі України, що отримає вільний розвиток українська промисловість, наука, культура, освіта, і українська республіка, піднявшись з руїн, стане пліч-о-пліч з народами вільної Європи і світу.

Твердження про те, що проголошення незалежності призведе до міжнаціональної, міжпартійної, міжконфесійної ворожнечі і розбрату, позбавлені реальних підстав. Тільки в єдності всіх національностей, віросповідань і демократичних аполітичних поглядів запорука нашої кращої долі.

Безперечно, акт про державну незалежність ще не означає здобуття незалежності реальної. Він є лише першим кроком на нелегкому шляху до демократичного цивілізованого суспільства. Слід усвідомлювати, що комуністична більшість у Верховній Раді підтримала проголошення незалежності ще й тому, що сподівалася в такий спосіб зберегти недоторканими свою структуру від ЦК до парткомів на підприємствах, в установах, колгоспах, військових частинах. КПУ як складова частина і спадкоємиця КПРС залишається головною загрозою вільного розвитку республіки. Першочерговим завданням є негайна і повна департизація всіх державних структур. Адже саме ці структури використані організаторами комуністичного путчу і тільки повсюдна ліквідація парткомів гарантуватиме нас від повторення драматичних подій недавніх днів.

Департизація зумовлена не бажанням переслідувати людей за переконання, а необхідністю провести об’єктивне розслідування подій, пов’язаних з серпневим путчем, забезпечити демократичний шлях розвитку суспільства. Тільки після позбавлення Компартії її привілейованого становища ми зможемо розпочати реальне державне будівництво. Найближчим часом потрібно провести справді вільні вибори Президента і парламенту України, місцевих органів влади, які візьмуть під контроль всі підприємства й установи на території Республіки, запровадять власну грошову одиницю у взамін «дерев’яних» рублів, власну банківську систему, митницю, національну гвардію, яка б гарантувала спокій і мирне життя людей в Україні, проведуть не косметичні, а справді радикальні реформи в сферах економіки, освіти, науки виведуть молоду республіку на міжнародну арену.

Цей шлях не встелений трояндами, але іншого не маємо. Тільки демократія, тільки незалежність можуть забезпечити вже в найближчі роки суттєве підвищення життєвого рівня людей, покращення загальної ситуації в Україні. В умовах нинішньої мирної революції особливо важливою є зацікавленість і активна участь у творенні нової України, кожного її громадянина. Не мають щасливої долі народи, байдужі до свого майбутнього. Тож єднаймося, земляки, і працюємо разом задля кращої долі вашої і нащадків наших, заждя відродження матері-України. Нехай Бог допоможе нам у цій святій справі!

Полтавський Крайовий Народний Рух

Держархів Полтавської обл., ф. р. 9122, оп. 1, спр. 19 арк. 2-4