«ПОЛТАВАТЕПЛОЕНЕРГО»: «Коштовне» сміття — тягар для міста чи його стратегічний потенціал?
Нещодавно майже одночасно Полтава відчула відразу кілька потрясінь: тимчасову відсутність гарячого водопостачання та сміттєвий колапс.
Причина першого: нав’язування бізнесового підходу з боку газопостачальників, в особі НАК «Нафтогаз України», підприємствам ТеплоКомунЕнерго (ТКЕ) щодо умов і вартості постачання блакитного палива необхідного для надання послуг населенню. Причина другого: досить тривале ігнорування проблеми цивілізованого поводження із побутовими відходами у Полтаві.
І якщо першу проблему, завдяки залученню у переговорний процес Уряду та Офісу Президента, вдалося владнати шляхом укладання трирічного контракту з монополістом НАК «Нафтогаз України». То вирішення проблеми поводження із побутовими відходами у місті навіть не починалося...
Нагадаємо, нещодавно упродовж доби з обласного центру не вивозилося сміття через перекриту екоактивістами та місцевими жителями дорогу на Макухівське сміттєзвалище. За дивним збігом, такий сміттєвий колапс у Полтаві трапився відразу після того, як заговорили про підвищення тарифів на вивезення сміття. Як було анонсовано, вартість вивезення побутових відходів для полтавців планують збільшити в рази. Тож для полтавців невдовзі сміття стане справді — доволі «коштовним».
Втім, суперечку між полтавською владою і екоактивістами вдалося частково владнати. Як стало відомо, ініціативна група села Макухівка підписала меморандум з міським головою Полтави Олександром Мамаєм про вжиття заходів, з боку останнього, щодо покращення екологічної ситуації навколишнього середовища і закриття та рекультивацію Макухівського сміттєзвалища вже до 1 січня 2022 року.
Хотілося б звернути увагу, що Макухівське сміттєзвалище вже давно для нашого міста і прилеглих територій є зоною екологічного лиха. Полігон вже давно переповнений і там часто виникають пожежі. І, нажаль, не лише він! Уся Полтавщина, як би це не було прикро, вкрита сміттєвою ковдрою, яка до всього іншого, ще й постійно займається і горить. Навіть попри прохолодну погоду, цьогорічна весна вже показала, що загроза екологічного лиха неминуча. На сміттєзвалищах Полтавщини чи не щотижня виникали пожежі.
Лише на Макухівському полігоні під Полтавою цього року сміття гасили вже 5 разів і по кілька днів поспіль. А за період 2016-2020 років воно горіло майже 70 разів. А це токсини якими дихають жителі прилеглих сіл і самого міста Полтава.
Проте виявляється, що розв’язання одночасно обох означених на початку проблем — можливе, але лише за умови комплексного підходу до поводження із побутовими відходами.
На «Полтаватеполоенерго» вже досліджували цю проблематику і дійшли висновку, що лише за рахунок переробки твердих побутових відходів Полтава зможе замістити до 30% газу в опалювальний період, а в теплу пору року теплової енергії для підігріву води, джерелом якої буде перероблене сміття, взагалі буде достатньо для повної відмови від природного газу.
(!) Тож, що ж ми отримаємо у підсумку?
- Половину календарного року Полтава буде абсолютно незалежною від газопостачальників, а упродовж другої половини року — на третину скоротить газоспоживання.
- Місто, натомість, позбудеться необхідності шукати все нові і нові площі для накопичення сотень тон побутових відходів, які щодня продукують містяни і мешканці прилеглих селищ.
- Із порядку денного поступово вдасться зняти майже всі екологічні питання пов’язані із обслуговуванням офіційних сміттєвих полігонів та боротьбою із стихійними звалищами.
То яким чином можна відразу розрубати цей «Гордіїв вузол»?
Все це стане можливим, якщо на рівні міста змінити ставлення до сміття — почати його сортувати і переробляти. Звісно, це потребуватиме рішучих і невідкладних кроків: затвердження програми, виділення земельної ділянки, розробка технічної документації, залучення інвесторів, тощо. Не варто забувати і про просвітницьку роботу серед населення та контроль за дотриманням вимог у сортуванні сміття.
Проте, все це реально втілити вже за найближчі 5 років.
І, наостанок, хотілося б наголосити — в сучасних умовах питання вже не стоїть «Бути чи не бути?». На сьогодні — це нагальна необхідність якнайшвидше переходити від слів занепокоєння до конкретних дій. Адже, завдяки цьому, сміття може стати для нашого міста вже не тягарем, а його стратегічним потенціалом!
