Розмір тексту

У Полтаві відбулася творча зустріч з авторкою книги «Дівчата зрізають коси» (фото, відео)

Видання Українського інституту національної пам’яті (УІНП) «Дівчата зрізають коси» — це спогади жінок, які брали участь у російсько-українській війні. Книга опинилася серед переможців Всеукраїнського рейтингу «Книжка року».

Збірник підготовлено в рамках проєкту «Усна історія АТО», координаторками якого є співробітниці УІНП Тетяна Ковтунович і Тетяна Привалко. До нього увійшли спогади 25-ти жінок, які брали участь в російсько-українській війні в складі Збройних сил та добровольчих підрозділів.

Воєнна кореспондентка, уродженка Полтави Євгенія Подобна як авторка цієї книги торік стала лауреаткою Шевченківської премії в номінації «Публіцистика, журналістика». Днями полтавці зустрілися із землячкою. На творчу зустріч, яку влаштувала Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара, завітали студенти-журналісти, капелани ПЦУ, нацгвардійці, громадські діячі.

Євгенія знає про війну не з чуток. У розпал російської агресії, у 2014 році — під час найактивнішої фази бойових дій хотіла допомогти своїй країні. І вирішила робити те, що вміє найкраще — писати. Поїхала працювати на передову. Там і написала книгу «Дівчата зрізають коси». Прагнула зафіксувати події для історії, передати емоції, описати побутові та життєві моменти. Героїні книги — снайперки, медики, кулеметниці — ті, які були і лишаються на передовій відсічі російській агресії. «Знайти їх було дуже легко, тому що під час роботи, коли я їздила знімати репортажі на війну, ми з ними швидко знайомилися і ти розумієш, що ставлення до жінок-військових абсолютно дике: якщо ти чоловік — то герой, якщо жінка — м’яко кажучи, ні. Я вирішила це виправити і дати їм голос — розповісти про себе, свою війну, свій побут. Це жінки, які захищали нас на Сході України, це жінки абсолютно різних професій: артилеристки, снайперки, є дівчата, які працювали з мінометів, є одна дівчина кухар. І це 25 історій про їхню війну. Про те, щоїх мотивувало туди піти, як складалися їх взаємини з чоловіками», — каже авторка-упорядниця.

«Війна — це річ НЕПРИРОДНЯ, вона не може мати обличчя — ні жіночого, ні чоловічого. Цьогоріч підуть до шкіл діти, які народилися вже в час війни і не знають мирного життя В ПРИНЦИПІ. Деокупація наших територій має бути паралельною із деокупацією голів і мізків. Офіційні нагороди — штука відносна. Важливіше почути найсокровенніше: зізнання матері, син якої незабаром загине; вдячність Героїв, що про них не забудуть. Людяність, совість — те головне, що лишається після ВСІХ випробувань у нашому земному житті», — звернулася до аудиторії письменниця.

У книзі йдеться про бойові операції різних років на Луганщині та Донеччині, про звільнення українських міст та сіл від окупантів, оповіді про побратимів, місцевих мешканців, воєнний побут, а також роздуми про становище жінки в українському війську в різні періоди російсько-української війни. Розповіді доповнені фотографіями із зони бойових дій. «Історії ці записувалися по-різному: якісь історії ми писали в Києві, тому що дівчата були демобілізовані, ми з ними зустрічалися в Києві і дуже відверто говорили. Найцікавіша історія записана у селищі Зайцеве. До бойовиків було метрів 200. Ми знайшли закинутий сарай і в сараї писали 2 інтерв’ю», — розповіла Подобна.

Євгенія Подобна

Ведуча зустрічі Вікторія Піскова Ведуча зустрічі Вікторія Піскова

Прийшов на зустріч і регіональний представник УІНП у Полтавській області Олег Пустовгар Він зазначив: «Примірники книги передані до полтавських бібліотек, а в електронному вигляді розміщені на нашому офіційному сайті. Інститутом нацпам’яті профінансовано цілу низку видань про російсько-українську війну, але книга «Дівчата зрізають коси» — єдина з них, яка отримала Шевченківську премію. Для полтавців цікаво буде знати, що її написала полтавка. За назву для книги авторка взяла рядок відомого вірша, що став піснею «Дівчата» полтавської поетеси, волонтера і громадської діячки Олени Задорожної, яка зараз мешкає в Києві. Прочитав книгу. Для мене найбільш виразні спогади снайперки, де в сконцентрованому вигляді показана роль жінок і їхній внесок у захист Вітчизни від ворога. Снайперка запитує: що відрізняє чоловіка-снайпера від жінки-снайперки?І відповідає: чоловік, коли вже видохся, каже «Мені треба відновитися, відпочити», а у жінки виникає друге дихання».

Дві героїні книги загинули на війні — це Яна Червона та уродженка Полтавщини Ольга Нікішина. Їхню пам’ять учасники просвітницького заходу вшанували хвилиною мовчання.

Разом зі студентами факультету журналістики Полтавського національного педагогічного університету Разом зі студентами факультету журналістики Полтавського національного педагогічного університету

Північно-східний відділ УІНП

Національна пам’ять

Редактор проекту: Північно-східний відділ Українського інституту національної пам’яті

303

Полтавщина:

Наш e-mail:

Телефони редакції: (095) 794-29-25 (098) 385-07-22

Реклама на сайті: (095) 750-18-53

Запропонувати тему